Життя в рожевому. Галина Горицька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щоденний алгоритм після роботи такий: прийти в гуртожиток – роздягнутися – вмитися. Потім були певні варіації, однак завжди приємної, рутини. За ним доглядали, і йому прислужували, і це було достобіса приємно. Тож потім на кухні Таня (дружина колеги із сусідньої кімнати ліворуч, який ще не пив одним махом «Столичну», бо його тільки-но перевели під керівництво Леоніда Івановича, і ще не знав про згубну дію радіації з реактивних двигунів) або Маруся (дружина співробітника з кімнати праворуч, який уже все знав і давно зневірився мати нащадків, а тому пив, курив і матюкався) наввипередки йому подаватимуть наїдки.

      Маруся з центральної України й завжди готує зелений борщ. Досить пристойний, але трохи жирний. Його Леонід Іванович братиме трішки на середину ложки й жуватиме, немов той твердий, і все киватиме, усміхаючись і дякуючи, а думатиме про своє – про роботу. Таня борщів не варить і взагалі рідкого як страви на вечерю не визнає. В неї буде щось на кшталт кулєбякі. Риба в тій відбірна – з центрального ринку, найсвіжіші яйця (теж не з гастронома). Таня – з Підмосков’я. «Дворянська дівка», як про неї подумки зазначив про себе Леонід Іванович, коли її знайомив із ним її чоловік Григорій.

      Григорій – один із його конструкторів у цеху. Новенький. Постійно тупить, справляється як через пень колоду тягти. Трохи дурнуватий і якийсь недоучений. Леонід Іванович здогадується чому – чув його сімейну сварку з Танею через стінку. На фразі «я ж контужений!» дружина почала активно на нього шикати. До ранку від їхнього подружжя нічого чути не було.

      Комунальне життя. Ех… Те, від якого Льоня втікав, як прокажений. Навіть встиг одружитися, аби хоч кімнату в комуналці не забрали, і досі навіть сам собі не може чесно відповісти: чи він кохав свою дружину Тоню і пасерба, чи й справді… просто квартирне питання стояло дуже щемко?

      А тепер, ось бачте, отримує справжню насолоду від нього. І нагодують дружини підлеглих наввипередки, і у вбиральні чисто, і очі якісь бачить, коли приходить до помешкання ночувати, як ніяк.

      Та є ще одна причина…

      У Києві лишилася родина. Хоча і несправжня, так би мовити, бо Наталя одружена із зеком, що десь пропадає в Сибіру, а сини не його, однак… Однак. Інших дітей він уже не матиме. З усією ретельністю поцікавився щодо цього в уролога. А те, що дружина не його, то він уже мав одну законну. І чим це все скінчилося? Розлученням.

      То навіщо йому, питається, окрема холодна і похмура квартира у цьому чужому і байдужому індустріальному місті? Аби знов почати пити? Знову почати рефлексувати щодо невдалого особистого життя? Це вже – ні.

      Місто гниле і порожнє – це факт. На противагу від ракет, що виробляють на його заводі. Ох… Ці великі й хуткі, мов білки, металево-радіаційні махини. Немов летючі білки – летяги звичайні[22]. Здається, в Сибіру такі водяться.

* * *

      Тим часом Леонід Іванович не дуже сильно помилявся, коли в мріях думав про те, СКАЧАТЬ