Пер Ґінт. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

      Печуть мене; очі палить це презирство!

      Пригинцем іде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвір’я разом зі своїми батьками

      Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Ґінта)

      Сторонські люди.

      Другий: Ті, що там?

      Перший: Із заходу.

      Пер Ґінт: (заступає дорогу тим, що прийшли, показує на Сольвейгу й питається її батька)

      Чи можна брати дочку твою гуляти?

      Мужчина: (лагідним голосом)

      Охоче, тільки мушу привітати,

      Як звичай каже, господарів хати.

      (Ідуть у хату)

      Кухар: (подає Пер Ґінтові чарку)

      Коли прийшов, то випий на здоров’я.

      Пер Ґінт: (не перестаючи дивитися за новими гістьми)

      Спасибіг, пити не прийшов. Спасибіг.

      Кухар: (відходить. Пер Ґінт дивиться на хату й усміхається)

      Така невинна, чиста, наче ангел!

      А як вона спустила погляд вниз,

      За плахту мами держучись, в руках

      У неї бачу молитовник. Нуко,

      Погляну зблизька!

      (Хоче йти в хату)

      Парубок: (виходить із кількома іншими з хати)

      Гей, Пер! Додому йдеш і не гулявши?

      Пер Ґінт: Не йду додому.

      Парубок: Так чого ж тікаєш?

      (Бере його за плечі, щоб повернути кругом)

      Пер Ґінт: Іди до чорта!

      Парубок: О, Коваля боїшся?

      Пер Ґінт: Його боятись?

      Парубок: А – забава в Люнді?

      (Парубки сміються і йдуть туди, де танцюють)

      Сольвейга: (на порозі)

      То ти просив піти гулять з тобою?

      Пер Ґінт: А що! Ти й досі не рішила справи?

      (Бере її за руку)

      Ходи!

      Сольвейга: Не довго тільки, бо матуся

      Казали хвильку погулять, тай годі.

      Пер Ґінт: Матуся, справді? Ти хіба торішня?

      Сольвейга: Смієшся з мене?

      Пер Ґінт: Як же не сміятись?

      Сольвейга: В маю я вперше приняла причастя.

      Пер Ґінт: А як же ж звешся?

      Сольвейга: Сольвейґа звусь, а ти?

      Пер Ґінт: Пер Ґінт.

      Сольвейга: (висовує руку) О, Боже!

      Пер Ґінт: Що таке – злякалась?

      Сольвейга: Зовсім ні, тільки підв’язка стиснула.

      (Відходить від нього)

      Жених: (тягне свою маму за спідницю)

      Вона не хоче, мамо…

      Мати: Що не хоче?

      Жених: Не хоче!

      Мати: Що ж бо?

      Жених: Отворить комори.

      Батько: (роздратований, шпиком)

      Тебе би в стайню затворить! СКАЧАТЬ