Пер Ґінт. Генрик Ибсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Ще ні раз коня такого

      Під собою я не чув.

      Нам назустріч й попри нас

      Сонця сипалось проміння,

      Наче іскри з-під копит.

      А під нами, десь в безодню

      Лиш вірлів[2] одних хребти

      Поміж небом і водою

      Розліталися мов пух!

      Ледявик валився вниз.

      Але ми не чули гуку,

      Що розгублювався в простір.

      Лиш демонів дикі герці[3],

      Хороводи, співи, танці

      Били в очі й уха нам.

      Оза: Боже, зглянься!

      Пер Ґінт: Аж – нараз…

      Наче камінь від удару,

      З диким криком куропатва

      Підірвалась з укриття.

      Олень мій перелякався,

      В бік метнувся, з-під копит

      Ґрунт утік, і ми в безодню

      Пошуміли стрімголов.

      Оза:(хитнулася, ухопилася за пень, щоб не впасти)

      Пер Ґінт: Поверх нас висока круча,

      А під нами дна нема! –

      Летимо крізь білу хмару,

      Ростинаєм стадо мев[4],

      Що тікають перед нами,

      Ми ж падем все вниз і вниз,

      Мов стріла з тугого лука.

      Вниз я глянув – щось біліє,

      Наче, оленя живіт,

      Що зближається до нас,

      Мамо, мамочко, це ж ми,

      Відбивались в яснім плесі

      Озера, що підіймалось,

      В міру, як летів я вниз.

      Оза: (задихається)

      Пер! Мій Боже! Вже кінчи!

      Пер Ґінт: Цап із верху, цап із долу,

      В тую мить саму посполу[5]

      Досягли себе – бебевх!

      Зникло все, лиш мокра хвиля

      Нас піною обдала.

      Та не довго, бо від маху,

      Ми дісталися на твердь,

      Я обняв його за шию,

      Олень плив – ні круть, ні верть,

      І тепер я тут.

      Оза: А він?

      Пер Ґінт: Десь ще скаче вітрогін.

      (Кляснувши пальцями й крутнувшись на зап’ятках)

      Як стрінеш його – злови!

      Оза: И не скрутив ти голови,

      Ані ніг не поламав,

      Твій хребет – цілий, неправда?

      Боже, дякую тобі,

      Що ти мав його в опіці!

      Правда, пірвані штани,

      Та пусте це, проти того,

      Чим то міг би закінчитись

      Божевільний той танок…

      (Раптом замовкає, відкривши рот і витріщившись на сина широко відкритими очима, через хвилину знайшовши слова, скрикує)

      Ох, брехуне ти проклятий!

      Ну, і ще раз забожись!

      Все оте, що ти наплів,

      Чула я давним-давненько,

      Ще СКАЧАТЬ