Художник. Денис Замрій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вважають, що це портрет куртизанки, яка фактично пропонує себе глядачеві. Натомість мені здається, що це буде спроба поєднати бентежну еротику з чеснотами шлюбу й насамперед із вірністю, яку уособлює зображений на картині песик.

      Юнаки старанно розглядали песика, намагаючись побачити в ньому цю саму вірність, хоча грубіян Прохор готовий був заприсягтися, що такий мерзенний псисько буде вірний лише своїй мисці, а зовсім не господині.

      – Венера тримає в руці троянди, які вважали її символом, – продовжував архітектор, розмахуючи ескізом перед носом Тараса і Прохора. – Її тіло повинно відображати ідеал краси й бути еротичним символом епохи високого Відродження!

      Тарас і Прохор перезирнулися. Прохор знизав плечима. Натомість Тарас витягнув шию, намагаючись не пропустити жодної деталі, жодної рисочки на ескізі. Вигуки архітектора, який розмахував руками, його тільки збивали з пантелику й заважали вловити суть малюнка.

      – Зверніть увагу! – продовжував Кавос, тицяючи пальцем в ескіз. – У неї на картині не обов’язково має бути високе чоло, що вважалося символом краси за часів Середньовіччя, заради чого жінки вищипували волосся на лобі!

      – А як же його зображувати? – здивувався Тарас.

      – Таке чоло, молоді люди, перестало бути ідеалом. Тепер волосся обрамляє обличчя, пом’якшуючи його риси. Улюбленим кольором волосся став не темний, як у більшості італійок від природи, а русий.

      – Русий? Чому ж неодмінно русий?

      – Саме русий, друзі мої! Майже у всіх міфологічних фігур, зображених художниками італійського Ренесансу, було русяве волосся! Груди вважали гарними, якщо вони були маленькі, круглі і пругкі.

      Згадавши про це, Тарас зітхнув, змішав на палітрі фарби, змахнув пензлем і подумав про дівчину у вінку зі стрічками… Хто сказав, що художник пише все життя одне й те саме обличчя?

      Якби хтось із відвідувачів Великого театру побував у Кирилівці, то міг би побожитися, що німфа, яка тримає глечик, поливаючи Венеру, викапана Оксана Коваленко. Струнка, висока козачка уродилася, як казали сусіди, «красою в матір, а гордістю в батька».

      Батько Оксани, заможний козак Остап Коваль, був у Кирилівці відомим можновладцем, фактично першою особою в селі. Остап міг говорити із самим Енгельгардтом, відповідаючи за всіх селян і розселених на землях поміщика козаків. Оксана була єдина дочка Остапа.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

iVBORw0KGgoAAAANSUhEUgAAALQAAADaCAMAAAA47ZgqAAADAFBMVEX+/v7////9/f3W1tb7+/v8/PwAAADNzc35+fnR0dH6+vrQ0NDOzs7Ly8s8PDwrKytDQ0PPz8+7u7vT09NAQEAqKirMzMw9PT0/Pz8oKCg+Pj719fU0NDQzMzMnJyfV1dXS0tIkJCQeHh4bGxswMDDKyspEREQvLy8sLCwmJiYyMjIxMTHX19f29vbExMQpKSk6OjoaGhojIyM1NTXIyMj09PTFxcU7OzvU1NQiIiL39/cuLi4fHx+6urrHx8cdHR1BQUE2NjbJycm/v7/4+PjGxsZFRUU3Nzc5OTkTExPCwsJCQkIcHBzA СКАЧАТЬ