Художник. Денис Замрій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бенкети, за які могли заплатити селом у сімдесят душ, іноді ставали місцем, де присутні демонстрували «душі прекрасні пориви», віддаючи чималі кошти на благодійність. Мільйонне казнокрадство або користолюбство могло стати матеріальною базою для великого географічного чи археологічного відкриття.

      Утім, як щодо нашого героя? Він у ті роки навіть уявити не міг, що одного разу буде присутній на такому обіді і що подібні обіди колись стануть влаштовувати на його честь.

      Розділ десятий

      Венера

      За що вони тепер мене

      В палатах вітають,

      Царівною називають,

      Очей не спускають

      З мого цвіту? Дивуються,

      Не знають, де діти!

Т. Шевченко. Лілея, 1846

      Петербуржці театр шанували і навіть любили. Тим паче, що розваг для культурної публіки тоді було не так уже й багато. Пригадуєте, як в оповіданні Чехова «Смерть чиновника» якийсь дрібний службовець – екзекутор, тобто судовий виконавець, – чхнув на лисину статського генерала? Це свідчить про демократичність театрів того часу. Але певні обмеження, на жаль, усе ж таки існували. Пересічну публіку, звичайно, у гості до Мельпомени не пускали, але будь-яка культурна, освічена людина, обіймаючи хоч незначну посаду, могла вільно піти на, скажімо, «Корневільські дзвони», як це описано в Антона Павловича.

      У ті роки в моді здебільшого була російська опера, яка вважалася новаторською, витісняючи класичну італійську. Публіка із задоволенням приймала й патріотичні «Життя за царя» і «Ополчення, або Любов до Батьківщини», проте воліла романтичну «Руслан і Людмила» або комічну «Мельник, чаклун, шахрай і сват». Словом, театр тоді був вельми важливим місцем, справжнім осередком культури. Бували тут і вищі сановники держави, і великі князі, і сам государ імператор. Тому оформлення театру було справою дуже відповідальною.

      Нарешті торги Ширяєва завершилися, артільники вдарили по руках і роздали аванси. Спеціальний документ затверджував обов’язки художників:

      «1836 року 13 дня червня. Я, що нижче підписався, маляр Василь Ширяєв, дав цю підписку конторі Імператорських театрів у тому, що зобов’язуюся провести живописні роботи у Великому кам’яному театрі, а саме:

      перше – зробити розпис на плафоні з двома кутами й арками за конфірмованим від государя імператора малюнком;

      друге – у чотирьох бічних ложах, двох царських і двох міністерських;

      третє – у двох царських бенуарах;

      четверте – у бенуарі директора;

      п’яте – на парадних сходах;

      шосте – у двох бічних великих залах;

      сьоме – на двох маленьких бічних сходах, царських і міністерських;

      і восьме – у царській середній ложі;

      у всіх вищеназваних місцях зробити розпис на стелях, як буде показано архітектором, з виплатою мені оптом, за всі вищезазначені роботи, п’ятнадцяти тисяч трьохсот карбованців асигнаціями, СКАЧАТЬ