Остап Вишня. Невеселе життя. Группа авторов

Чтение книги онлайн.

      Бурсаки регочуть… Музика грає туш.

      Голова. Ну, українознавство ви засвоїли добре. Тепер трохи з географії… Скажіть, що таке «селянин»?

      Панна. Селяни… селяни… селяни… Про це і не говорили.

      Голова. Не говорили? Ну, та це не так і важно. А скажіть тепер, як буде по-українському: «В виду того, что…»?

      Панна. Позакак.

      Голова. Прекрасно. Прекрасно. Та ви краще од Шевченка. Скажіть тепер, як пишуться папери українською мовою?

      Панна. Всі папери українською мовою починаються так: «З огляду на ваше відношення…» А в словах, де було руськоє «ять», пишеться «і» з точкою.

      Голова. Приклад?

      Панна. Наприклад: «лєс» – ліс; «сєно» – сіно; «возлє» – возлі; «вездє» – везді…

      Бурсаки регочуть.

      Голова. Все це дуже добре. А все-таки найголовнішого не сказали. Що найголовніше на Україні?

      Панна (мнеться). Не… не… знаю.

      Голова. Не знаєте?

      Панна. Не знаю.

      Голова (до дирижера). Маестро! Допоможіть!.

      Музика починає грати гопака.

      Панна (скрикує). Гопак! (І починає танцювати).

      Танцюють усі. Усі до нестями.

      Кумедник намагається перепинити. Нарешті всі вгамовуються.

      Голова. Прекрасно! (Урочисто). Громадянка Ундервуд як знавець українознавства переводиться в позакатегорійні й підвищується з 10 в 14 розряд… Ви вільні…

      Бурсаки (співають). Українізувалась. Українізувалась.

      Україні-зу-ва-а-а-ла-а-ся.

      У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ божий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.

      Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині.

      Власне, подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот, де мій батько був за прикажчика.

      Умови для мого розвитку були підходящі. З одного боку – колиска з вервечками, з другого боку – материні груди. Трішки поссеш, трішки поспиш – і ростеш собі помаленьку.

      З'явився я на світ другим. Поперед мене був первак, старший брат, що попередив мене років на півтора.

      Так ото й пішло, значить: їси – ростеш, потім ростеш – їси.

      Батьки мої були як узагалі батьки.

      Батьків батько був у Лебедині шевцем і пив горілку. Материн батько був у Груні хліборобом і пив горілку.

      Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити. Батько взагалі не дуже любив про родичів розказувати, а коли, було, спитаєш у баби (батькової матері) про діда чи там про прадіда, вона завжди казала:

      – Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від їх не було! З горілки померли, царство їм небесне!

      Про материну рідню так само знаю небагато. Тільки те й пам'ятаю, що частенько було батько казав матері:

      – Не СКАЧАТЬ