Львiвська гастроль Джимі Хендрікса. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

      За віконцем горіла свічка, що освітлювала тільки власне полум'я. Переляканий Тарас нервово глитнув слину і спрямував погляд повз полум'я свічки. У правому кутку, в напівтемряві сиділа Дарка. Сиділа нерухомо.

      – Доброго вечора! – прошепотів Тарас. – Як ви тут?

      Дарка нахилилася вперед, вдивляючись в обличчя за віконцем.

      – Ой, – зітхнула вона з полегшенням. – Це ви! Слава Богу!

      – Щось сталося?

      – Електрика пропала, – сказала вона теж неголосно, майже пошепки. – Я подзвонила хазяїну. Він сказав причаїтись і чекати. Сказав, що бандити могли перерізати дроти, щоб я не могла натиснути тривожну кнопку.

      – А сам він що, приїхати сюди не може? – розсердився Тарас.

      – Він не в місті, а о шостій мене відчинить змінник. У нього ключі.

      – Це ж не робота! – обурився Тарас. – Це справжнісіньке рабство! Вам треба шукати що-небудь трохи краще!

      – Робота з грошима – це завжди рабство, – спокійно відповіла Дарка. – Але мені потрібна нічна робота…

      – Кави? – запитав Тарас, поставивши на прилавок із зовнішнього боку металевий термос.

      – Та я б із радістю. – Голос Дарки більше не був переляканим, але тепер у нім прозвучав смуток. – Тільки як?

      Тарас посміхнувсь, але дівчина цього не помітила.

      Він дістав із кишень новенькі попільнички, поставив поряд із термосом, наповнив їх кавою й акуратно просунув одну у вирізнішу для обміну купюрами.

      Рука в синій матер'яній рукавичці захопила двома пальчиками чорну попільничку з кавою і затягнула її всередину.

      – Що це, блюдце таке? – запитала Дарка, вже присунувшись із стільцем до віконця. Тепер полум'я свічки освітлювало правий бік її обличчя.

      Не чекаючи відповіді, вона пригубила каву. Тарас підніс до рота свою попільничку.

      – Ой! Та це ж… – розсміялася Дарка, і сміх її пролунав на диво радісно, щиро і дзвінко. – Це ж попільничка! Кава-табака!

      Тарас відчув момент щастя. Він був винуватцем її сміху, її радості. Блискавична гордість захопила його. Захопила, підняла над містом і тут же відпустила. І став він легким і безтілесним, як чарівник або казковий герой. А обличчя Дарки у віконці раптом засвітилося сильніше за свічку, і вогонь у її очах спалахнув веселий і дикий. Порожня попільничка стояла перед нею біля палаючої свічки, і слово «Venezia» тепер легко прочитувалося.

      – Іще кави? – запитав Тарас.

      Дарка кивнула і просунула попільничку назовні.

      Тарас знову наповнив її кавою. Подав назад. У спину йому раптом ударив порив вітру, і свічка в обмінці ледве не погасла. Дарка кинула до неї долоні, затулила полум'я свічки від вітру. Обличчя її враз стало переляканим.

      – Ой, коли світло пропало – теж такий вітер був. Один порив вітру, і все! І птахи СКАЧАТЬ