Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов страница 32

СКАЧАТЬ правду. Поможи

      Молитву діяти до краю.

      А як умру… Моя святая!

      Святая мати! Положи

      Свого ти сина в домовину…

      І хоть єдиную сльозину

      З очей безсмертних покажи.

IIIСЛАВА

      А ти, задрипанко, шинкарко,

      Перекупко п’яна!

      Де ти в чорта забарилась

      З своїми лучами?

      У Версалі над злодієм

      Набор розпустила,

      Чи з ким іншим мизкаєшся

      З нудьги та з похмілля?

      Пригорнись лишень до мене

      Та витнемо з лиха,

      Обіймемось гарнесенько

      Та любо, та тихо

      Пожартуєм, чмокнемося

      Та й поберемося,

      Моя крале мальована.

      Бо я таки й досі

      Бахурую коло тебе,

      Ти хоча й пишалась..

      І з п’яними королями

      По шинках шаталась,

      І курвила з Миколою

      У Севастополі..

      Та мені про те байдуже.

      Мені, моя доле,

      Хоч на себе надивитись

      Дай, і пригорнутись

      Під крилом твоїм, і любо

      З дороги заснути.

      1858,

      9 февраля.

      Марко Вовчок – це псевдонім якоїсь пані Маркович. Чи не знаєш ти її адреса? Як не знаєш, то спитай у Каменецького в типографії Куліша. Я чув, що він її добре знає. Як довідаєшся, то напиши мені, треба буде хоч письмом подякувать їй за її сердечные, щирії оповідання. Шкода, що не оставив тобі Куліш «Неофіти». Може, вони єсть у Каменецького. Спитай.

      273. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

      23 лютого 1858. Нижній Новгород

      Друже мій добрий і єдиний!

      Посилаю тобі квитанцію із Контори транспортов, через котору я посилаю ящик з моїми книгами. Прийми його та нехай у тебе полежить де-небудь до якогось часу.

      Вибуду я із Нижнього 25 февраля. А коли прибуду в Никольское – не знаю. Думаю вже не вертаться в Нижній. Обісів він мені. Цур йому. Цілує тебе твоя Тетяся тричі, і я тричі, поки побачусь, а то й лік потеряю, а поки що бувай здоров і веселий і не забувай мене.

      Т. Шевченко.

      Поцілуй за мене Сергея Тимофеевича і Максимовича.

      23 февраля

      1858.

      274. А. І. Толстої до Т. Г. Шевченка

      24 лютого 1858. С.-Петербург

      24 февраля. С.-Петерб[ург], 1858.

      Итак, мои заветные мечты сбываются – я увижу Вас скоро, наш давно желанный гость – Тарас Григорьевич. Вот уже неделя, как пришла бумага к графу с разрешением Государя о дозволении жить Вам в столице и посещать Академию художеств. По получении официального на то повеления не мешкайте нисколько и отправляйтесь тотчас в Петерб[ург]. Вас ждет здесь многое: Академия, друзья и Ваша родная семья. Приезжайте же скорей. Да и для графа нужно, чтобы Вы по получении дозволения тотчас приехали. – А иначе В[еликая] Княгиня может сделать замечание графу, от чего Вас нет, – тем более, что она приняла в Вас самое живое участие.

      Ничего не могу более писать, руки дрожат от нетерпения и радости.

      Гр. А. Толстая.

      P. S. СКАЧАТЬ