Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861. Группа авторов
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов страница 31
Название: Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Автор: Группа авторов
Издательство: OMIKO
Жанр: Биографии и Мемуары
Серия: Бібліотека української літератури
isbn: 978-966-03-8951-9, 978-966-03-9123-9, 978-966-03-9165-9
isbn:
Кланяйся од мене Гулакові, якщо здрастує, і Ельканові, якщо живий. – Та той не вмре ніколи. – Чи не бачився з Порохнею? Де живе, можна взнать в бывшому Департаменте воєнних поселений, теперь Главное управление иррегулярными войсками.
Будь здоров! Щасливий і багатий, та напиши, де ти обрітаєшся і що тепер робиш?
А я твій довіку
покірний слуга
Яків Кухаренко.
Жінка моя стара і дітвора, хто зна, хто й не зна тебе, усі кланяються.
272. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського
22 лютого 1858. Нижній Новгород
22 февраля.
19 февраля вернувся Шрейдерс із Петербурга, привіз мені Беранже Курочкіна, четыре экземпляра нерукотворенного образа і твоє братнє сердечное писание. Спасибі тобі, друже мій єдиний, за все і за вся. Добре єси зробив, що заказав 50 штук помянутого образа, нехай поки що земляки дивляться хоть на сей облик бородатого недобитого кобзаря свого. Думаю на тім тижні покинуть оцей поганий Нижній. Поїду аж під Москву в гості до мого старого батька – до М. С. Щепкіна, та в його до весни пробуду. А весною, як не буде мені якої ради з тими поганими столицями, то чкурну в Харьков або в Киев, а може, й дальше, як Бог поможе. Дожидаю Овсянникова с чемоданом, а то б я вже давно виїхав. Чи здорова графиня Н[астасия] И[вановна], поцелуй її за мене. Був у мене в гостях Яков. Славний хлопець! Шрейдерс не нахвалиться тобою і Семеном і тепер цілує вас обох. Добре зробив, що не купив Шекспіра, цур йому, який дорогий! Поцілуй за мене Семена та й прощай, мій друже єдиний. Посилаю тобі оцю недавно спечену штуку, для того і пишу мало, щоб паперу більше осталося для новорожденного чада. Не забувай свого искреннего Т. Шевченка.
Адрес мій:
В Москву. Михайлу Семеновичу
Щепкину. С передачею.
В конторе императорских театров.
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене маленького за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
– Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, – ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма…
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли. У нас нема
Зерна неправди за собою…
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже щирий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава – заповідь моя.
І ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла;
І СКАЧАТЬ