Сонячне коло. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лорда-регента. Тоді Іріс викриють, схоплять і звинуватять… у чому, в шпигунстві? Вона, звичайно ж, розповість усе як є, але до цього часу Лора з дітьми буде в безпеці… напевно.

      Обличчя імператора, коли він вимовив слово «зрада», стояло у неї перед очима. Бунтівники даремно сподіваються, що він здатний прислухатися до якихось їхніх доводів. Імператор повністю під впливом лорда-регента… Навіщо Іріс знати історію бунту, навіщо заглиблюватись, адже вона завжди уникала політики?!

      «Відмовитися від двох провінцій». Для Іріс це нічого не означає. Але заради своєї правди люди готові варити супротивників у казанах – і бути звареними.

      Її пальці бігали по завитку сопілки. На страшенній глибині, куди не дотягнеться жоден нирець, жив равлик і сто років ріс разом зі своєю черепашкою, а потім помер. І порожню черепашку підняли на світло, випалили кислотою поверхню, відполірували гирло і прорізали клапани на місці хітинових голок. Смерть равлика набула нового змісту – вона звучить.

      Що буде з моєю сопілкою, подумала Іріс із раптовим страхом. Коли мене стратять… Чи зможуть ці люди зрозуміти, наскільки дорогоцінна саме ця черепашка і наскільки вона тендітна? Раз жбурнути в роздратуванні об стіну – і звуку немає. Однієї тріщини досить.

      Можливо, змовники підібрали вірний підхід до юного імператора? Вони далеко не дурні… знайшли ж вони слова для Іріс, ту ниточку, яка обов’язково спрацює, якщо за неї смикнути. Чи є у хлопчика така ниточка? Пам’ять про батьків? Іще щось?

      Тоді він не побіжить до лорда-регента. Той не влаштує розслідування. Іріс залишиться гостею, а не полонянкою в цьому палаці, і через місяць, як домовлено, виїде додому, зустрінеться з Лорою і обійме племінників…

      Завтра, сказала собі Іріс. Я залишу черепашку із записом на полиці в кімнаті для занять. Лора б зробила для мене те ж саме.

* * *

      Він зіграв гаму від початку й до кінця, без фальші. Пальці тремтіли, в рухах не було плавності, але… Що ж він, тренувався без відпочинку – вчора, позавчора, ночами?!

      – Просто не розумію, як це можливо, – сказала вона чесно. – Навчитися грати гаму за два дні – не в людських силах.

      – Ви мені лестите, – сказав він сухо.

      Трутизна між ними нікуди не поділась, але вона бачила, що її оцінка йому приємна.

      – Я, щоправда, нічого не знаю про ваш світ, – сказала вона після паузи. – Прошу пробачити мені, якщо чимось ненароком вас образила, государю.

      – Мене звуть Ференц.

      – Я знаю.

      – Ну так і називайте мене Ференц… Ви не можете мене образити. Я… справді багато займався ці дні. І ночі. Щоб камердинер не доніс Ерно, я тренувався без звуку… перебирав пальцями, затримавши подих, дотик. Я хочу навчитися грати… до того, як ви поїдете.

      – Квапливість шкодить мистецтву, – сказала вона занадто сухо і повчально. І, щоб виправити враження, всміхнулася: – Коли-небудь ми зіграємо разом.

      – Коли-небудь, – сказав він майже по-старечому, з глибокою гіркотою. – Я розповім вам про наш світ… щоб ви зрозуміли. СКАЧАТЬ