Название: Силует
Автор: Наталена Королева
Издательство: OMIKO
Жанр: Зарубежная классика
Серия: Бібліотека української літератури
isbn:
isbn:
Циганський великдень
Фраґмент спогадів
…Ніколи так ясно, як тієї весни в Провансі не відчула я відгуків недавніх леґенд. Мов пахощі ладану, що вже догорів, розливались в повітрі згадки й спогади про минуле давне й вічне, й наповнювали повітря мого довкілля. Ось вже й не видко запашних кучерів сизого диму, а все ще перебуваєш в його ароматі, чуєш його на устах, ним повне волосся й насякнута одіж. Дійсність – та це ж лише стовбур квітучої броскви, твердий, грубою корою укритий, як і кожен стовбур, – та ж хмарка рожевого квіту перетворює звичайну деревину в Аркадійську мрію, в постать Дріяди. Усміхнена – вона простягає ніжні руки-віти до неба й – хто знає? – коли б підстерегти її вночі – може, точиться в легенькому танку, моя казкова русалка в теплій місяшній повіні?!.
Того року Великодні Свята припали на чудові дні достигаючої весни. Й затужила душа «продовжити собі Великдень», пережити повніше згадку про радість першого Воскресення. І чом би ж мені, справді самітньо, нехтуючи комфортабельними способами подорожі, не відбути прощі по місцях, де жили чи де бували ті, що за свого земного життя бачили власними тілесними очима божеську апотеозу безсмертя – славу Воскресення Христового?
Марсейський бревіяр говорить:
…коли ж схотіли жиди затерти й сліди по Христі в Палестині, то до Провансальської Землі, саме на острів Камаргу пристала галєра. Була без вітрил, без стерна і без весел. Й принесло те судно цій країні, а одночасно й цілій Европі разом з трьома Святими Маріями й віру Христову. Воскреслий Лазар поніс «добру вість» до Масилії (Марсейлю) й був там єпіском першим, Марта з вірною служницею своєю Марцелою подалась до Тараскону, Марія Магдалена помандрувала до країн гірських, Максимін, близький учень Христа, дістався до Акве-Сексте. А дві Марії – Марія Яковлева та Марія Саломея, разом з нубійкою Сарою, колишньою улюбленою слугою Магдалени, лишилась на острові Камарзі…
Звідкіль же почати «мандрівку за видинами Воскресення?»
– Та ж ясна річ: конечне з гробниці Св. Сари! – розклав цупкими, висихлими руками провідник Максимін, ветхий, мов оливний пеньок. Мав святе наймення попутника Родини Бетанійської, все – мені цікаве, «на власні очі бачив» і з досвіду знав, що, коли «йтимемо кінно», як годиться на прощу ходити, то прибудемо туди саме на «Циганський Великдень»…
Солодко ще дрімає сонце в перлових серпанках…
Ніжно, але певно обняв прозоро-зеленими раменами Родан улюблений свій острів – Камаргу. Заздрісно стереже сільську свою німфу-красуню. Близько бо може – могутній чарівник! Чи ж можна довіряти мінливому погляду його синього ока й співам сміливих та пустотливих хвиль, завжди готовим до нападу?..
Мій СКАЧАТЬ