Сторінка з книги. Наталена Королева

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ часом з якимсь рухом, н[а]пр[иклад] той, що присягається, цілує землю, на якій стоїть. Найчастіше це трапляється, коли молоді при заручинах дякують батькам і обіцюють вірно кохати одно одного та взаємно підтримувати себе ціле своє життя. Можливо, що й український звичай, коли заручені вклоняються аж до самої землі, запрошуючи гостей на весілля, має якийсь зв’язок із наведеною присягою італійців.

      Присяга на вірність державі, її правителям, а також на суді істнує майже у всіх народів як офіціяльна вимога.

      Чому?

      – Та постривай бо, козеня! – збирав тато розсипану пошту, що листонош вкинув діркою в дверях. – Ось ліпше поможи татові позбирати.

      Та «козеня» нічого не слухало. Воно вхопило довгенький пакет з гнідого паперу й з вигуками бігло до мами. Шостилітня Оксана добре знала, що мама чекає на цей гнідий лист, котрий зветься «Жіноча Воля», а тому квапилась якнайшвидче сповістити мамі приємну вістку.

      А мама саме ліпила пиріжки й мала руки в тісті.

      – То дозволь, я почитаю! – попросилась Оксанка.

      – Читай, тільки не вмаж.

      Оксанка вмостилась на коробці з вуглем, обережно стягла опаску й почала дивитись образки. Як звичайно, на першій сторінці побачила групу дівчат. Всі були в народній ноші. Намиста й стрічки, які раз-у-раз, зачаровували Оксанку, що й сама день у день ходила у вишиваній сорочечці й жагучо любила намиста та стрічки. Рівняла: котра з дівчат на образку має таку саму сорочку, як вона, в кого є подібне намисто? Потім водила пальчиком то по одному, то по другому обличчу й приказувала:

      – Ця хороша! А ця – чорнобрива. Мамо, а цю я дуже люблю. Подивись, у неї таке намисто, як у мене. Прочитай, чи її також звуть: Оксанка?

      – Потім, потім. «Читай» сама.

      Оксанка «читала» далі:

      – І ця – гарна. Цю я любитиму завтра, – але раптом замовкла.

      Мама оглянулась, побачила, що Оксанка споважніла й замислилась.

      – А що там ще начитала?

      Дівчинка піднесла на маму очі:

      – Мамуню, чому ж це?

      – Що, дитино? – схилилась над нею мати.

      Оксанка тикала пальчиком в дві центральні постаті на образку:

      – Чому ж це, мамуню, всі дівчата такі гарні й так красно одягнені по-нашому, а ці дві – погані – в не нашій, чужій одежі?

      Мама всміхнулася:

      – Ні, Оксанко, вони не погані. Це – пані вчительки, що тих дівчат навчають.

      – Погані, погані, погані! – закричала Оксанка, готова розплакатись. – А коли вони не погані, то чому ж, чому?..

      De profundis seculorum

      Вже восьмий рік по періодичних виданнях усього світу подибуємо наймення єгипецького фараона Тут-Анк-Амона, що чудодійно ніби воскрес нині, пролежавши в труні 3300 років. Одначе тільки в останній час, коли впорядковано знайдені в фараоновій домовині річі й прочитано (хоч не всі) папіруси та написи, – є змога СКАЧАТЬ