Подорожі Лікаря Дуліттлa. Підготовка. Хью Джон Лофтинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ виглядало так, що його оточує великий сад; і цей сад розташувався набагато вище від рівня дороги, так що потрібно було пройти цілий проліт сходів, для того щоб потрапити до головних воріт нагорі. Я бачив, що в саду росте багато гарних фруктових дерев, бо їхні гілки подекуди звисали з-понад муру. Проте сам мур був таким високим, що я не міг роздивитися щось іще.

      Коли ми порівнялися з домом, Меттью піднявся по сходах до воріт, а я слідом за ним. Я гадав, що він збирається зайти в сад, однак ворота виявилися замкненими. З будинку вибіг пес. Він забрав кілька куснів свіжини, які Котяче М’ясо просунув між ґратками, і ще кілька паперових кульків, повних зерна і висівок. Я звернув увагу, що пес не став тут же їсти м’ясо, як це зробив би будь-який звичайний собака, а забрав усі принесені припаси з собою в будинок і зник. У нього навколо шиї був цікавий широкий ошийник, який виглядав так, наче його зроблено з бронзи абощо. Після цього ми пішли собі геть.

      – Лікар ще не повернувся, – пояснив Меттью, – а то ворота не були б замкнуті.

      – А що це були за продукти в паперових кульках, які ти віддав собаці? – запитав я.

      – А, це була провізія, – сказав Меттью. – Їжа, щоб тварини їли. У Лікаревому будинку просто повно його улюбленців. Я приношу продукти собаці, поки Лікаря немає, а собака роздає їх решті тварин.

      – А що це за такий незвичайний ошийник він носить навколо шиї?

      – Це собачий ошийник із чистого золота, – відповів Меттью. – Він одержав його давно-давно під час однієї подорожі з Лікарем. Він тоді врятував життя людині.

      – А скільки він уже живе у Лікаря? – запитав я.

      – О, пройшло вже багато років. Джип уже нівроку старенький. Тому Лікар більше й не бере його із собою у мандри. Він залишає його доглядати за домом. Щопонеділка й щочетверга я приношу їжу до воріт і передаю йому через ґратки. Він ніколи нікого не пускає всередину, доки Лікар у від’їзді, навіть мене, хоча мене він прекрасно знає. Зате ти завжди можеш сказати, повернувся вже Лікар чи ні, бо якби був повернувся, то ворота б точно стояли незамкнутими.

      Отож я повернувся назад у батьківський дім і поклав свою білку в ліжко – старий дерев’яний ящик, устелений соломою. І потім я сам доглядав за нею й піклувався про неї як тільки міг, чекаючи, поки прийде час і Лікар повернеться. І кожного дня я бігав до маленького будиночка з великим садом на окраїні міста і смикав ворота, щоб подивитися, чи вони замкнуті. Часом собака, Джип, виходив до воріт мені назустріч. І хоча він завжди махав хвостом і, здавалося, радий був мене бачити, проте ніколи не пускав мене зайти в сад.

      Третя глава. Лікар удома

      Одного понеділка пополудні, вже наприкінці квітня батько попросив мене віднести черевики, які він відремонтував, в один дім на тому кінці міста. Це були черевики полковника Белловса, надзвичайно своєрідної особи.

      Я знайшов будинок і подзвонив у дзвоник на вхідних дверях. Полковник прочинив їх, висунув своє червонюще лице й прогарчав: – Обійди й зайди СКАЧАТЬ