[996a][1] Далі, чи є начала обмеженими за числом та видами: і ті, що в поняттях, і ті, що в субстраті; також, чи начала минущих і неминущих речей ті самі чи відмінні; і чи всі начала неминущі, чи тільки начала минущих речей є минущі?
Далі, найважче [5] і найбільш карколомне питання, чи є єдине і суще, як казали піфагорійці і Платон, не що інше, як сутність речей; чи це не так, а натомість в основі лежить щось інше, наприклад, Емпедокл каже – любов, а інші говорять: хто – вогонь[34], хто – вода[35] чи повітря[36]. Крім того, чи є начала [10] щось загальне, чи вони подібні до окремих речей; і існують вони потенційно чи в дійсності. Врешті існують вони у русі чи якось інакше; адже також ці питання можуть викликати великі труднощі. Крім того, чи є числа, лінії, фігури та точки певні сутності, чи ні, і якщо так, то чи [15] відокремлені вони від чуттєвих речей, чи містяться в них? Щодо всього цього не тільки важко досягти істини, але й нелегко чітко сформулювати питання.
2
Отже, передусім розглянемо питання, про яке ми говорили на початку: одна чи більше наук досліджує всі роди [20] причин? З одного боку, як це можливо, щоб одна наука пізнавала начала, що не є протилежними? Крім того, багато речей не містять усі начала; справді, як можливо, щоб нерухомі речі містили в собі начало руху або природу блага, адже все, що є благом, саме по собі та за своєю природою є метою [25] і, отже, причиною, оскільки заради нього виникають та існують інші речі, одначе мета й «те, заради чого», є метою якоїсь дії, а всі дії відбуваються через рух? Тому нерухомі речі не можуть містити ані таке начало, ані якесь благо саме по собі. Ось чому в математиці нічого не доводять за допомогою [30] цієї причини, і не існує доказу на кшталт «тому що це краще або гірше», та й взагалі ніхто ні про що таке не згадує. Тому деякі з софістів, як-от Арістіпп зневажали математику; адже в інших мистецтвах, зокрема, в ремісницьких, наприклад, у теслярстві та чоботарстві, завжди наводять аргумент «тому що це краще, або гірше», натомість у математичних науках зовсім немає мови про добре чи погане.
[996b][1] СКАЧАТЬ
34
Гіппас та Геракліт.
35
Фалес.
36
Анаксімен та Діоген Аполлонійський.