Небезпека «Дому на околиці». Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Челленджером. А Фредеріка й Лазарус щойно зробили перерву й присіли за столик. Відтак кавалер устав і відлучився, лишивши місіс Райс на самоті. Пуаро подався прямо до неї. А я рушив слідом за ним.

      Мій друг діяв навпростець, без еківоків.

      – Дозволите? – Його рука лягла на спинку стільця, а вже за мить він спритно опустився на нього. – Мені хотілося б побесідувати з вами, доки ваша подруга зайнята танцями.

      – Слухаю вас… – Голос жінки прозвучав сухо й байдуже.

      – Мадам, не знаю, чи вона розповідала вам, але якщо ні, то це зроблю я: сьогодні на її життя було скоєно замах.

      Великі сірі очі місіс Райс поповзли на лоба від жаху й подиву, а розширені зіниці – чорні кружальця – навіть побільшали.

      – Про що ви?

      – У мадемуазель Баклі стріляли в саду цього готелю.

      Жінка раптом посміхнулася – поблажливо, жалісливо, недовірливо.

      – Це Нік вам таке сказала?

      – Ні, мадам, мені випало бачити це на власні очі. А осьде і куля.

      Він простяг її співрозмовниці, і та трішки сахнулася.

      – Але тоді… тоді виходить…

      – Що це не витвір бурхливої уяви мадемуазель, як ви розумієте. За це я ручуся. Є навіть іще дещо: за кілька останніх днів сталася низка вкрай дивних випадків. Ви, певно, чули, а втім, мабуть, ні: ви ж бо приїхали сюди тільки вчора, авжеж?

      – Вчора… так.

      – А доти, як я зрозумів, гостювали у друзів, у Тевістоку.

      – Все правильно.

      – Мені було б цікаво, мадам, почути прізвища тих, у кого ви там зупинялися.

      – І з якої такої причини я повинна вам звітуватися? – холодно поцікавилася жінка.

      Пуаро вмить перетворився на живе втілення невинного здивування.

      – Тисяча вибачень, мадам. Моя поведінка була вкрай maladroite[43]. Я просто й сам маю друзів у Тевістоку, от і подумав, що ви, мабуть, зустрічали їх там… Б’юкенен їхнє прізвище…

      Місіс Райс похитала головою.

      – Ні, таких не пригадую. Не думаю, що ми могли зустрічатися. – Тепер її тон став навіть сердечним. – Давайте не будемо про якихось зануд. Розкажіть мені краще про Нік. Хто в неї стріляв? І чому?

      – Хто – не знаю. Поки що… – сказав на це мій друг. – Але я неодмінно довідаюся. О так, докопаюся, будьте певні. Я ж бо, знаєте, детектив. Мене звуть Еркюль Пуаро.

      – Уславлене ім’я.

      – Мадам аж надто люб’язна.

      Аж тут вона повільно протягнула:

      – Чого вам від мене треба?

      І цим, гадаю, здивувала нас обох. На таке запитання ми не чекали.

      – Я хочу попросити вас, мадам, наглянути за подругою.

      – Гаразд.

      – Це все.

      Мій друг підвівся, коротко кивнув, і ми повернулися за власний столик.

      – Пуаро, – сказав я, – чи не надто прямолінійно ви дієте?

      – Mon ami, а що мені залишається? Трохи, напевне, грубувато, зате ефективно. Я не можу ризикувати. А так принаймні СКАЧАТЬ