Небезпека «Дому на околиці». Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ всі злочинці насправді психічнохворі? Існує ймовірність, що їхні сірі клітинки дещо неправильно сформувалися, так, це цілком вірогідно. Але тут уже лікарям карти в руки. Що ж до мене – переді мною стоїть інше завдання. Я дбаю не про винних, а про безвинних – про жертв, а не про злочинців. І от тепер, мадемуазель, мене турбуєте ви, а не ваш невідомий нападник. Ви молода, вродлива, сонце сяє, світ прекрасний, попереду у вас життя й кохання… Тож усім цим я і опікуюсь, мадемуазель. Скажіть, оці ваші друзі, місіс Райс і містер Лазарус, скільки вони тут пробули?

      – Фреді дісталася в наші краї у середу, зупинилася на кілька ночей у якихось людей неподалік Тевістока. Сюди приїхала вчора. А Джим, гадаю, крутився неподалік.

      – А старпом Челленджер?

      – Він живе в Девонпорті. А сюди наїжджає машиною, коли може, здебільшого на вихідних.

      Пуаро кивнув. Ми саме йшли назад до будинку. Аж раптом він, порушуючи мовчанку, спитав:

      – Мадемуазель, у вас є подруга, на яку можна покластися?

      – Є, Фреді.

      – А крім місіс Райс?

      – Ну, не знаю. Напевно, знайдеться. А чому ви питаєте?

      – Бо хочу, щоб ця подруга приїхала до вас, і то негайно.

      – Он як!

      Нік, схоже, на мить-другу розгубилася й задумливо помовчала. А відтак невпевнено припустила:

      – Може, Меґґі? Її, гадаю, вдалося б виманити…

      – А хто така Меґґі?

      – Одна з моїх йоркширських кузин. Їх там ціле кодло – родина священика, знаєте. Ми з нею майже однолітки, і влітку я зазвичай запрошую її сюди погостювати. Хоча вона справжня зануда, одна з тих до болю цнотливих дівуль із зачісками, які тепер випадково повернулися в моду. Цього року я сподівалася обійтися без неї.

      – У жодному разі. Ваша кузина, мадемуазель, підійде якнайкраще. Я саме когось такого і мав на увазі.

      – Гаразд, – зітхнувши, змирилася міс Баклі, – напишу їй. Бо хоч убийте не знаю, кого б іще можна отак узяти й вичепити. У кожного свої плани. А от вона неодмінно приїде, якщо тільки не переб’є пікнік для хлопчиків із церковного хору або бенкет з нагоди Свята матерів. Але що вона тут, по-вашому, робитиме…

      – Ви зможете влаштувати, щоб вона спала у вашій кімнаті?

      – Думаю, так.

      – А їй не здасться дивним це прохання?

      – О, знаєте, коли здається, Меґґі хреститься. А решту часу діє, заповзято й без вагань. По-християнському – з непохитною вірою. Гаразд, я дам їй телеграму, мовляв, приїжджай у понеділок.

      – А чому не завтра?

      – Недільним потягом? Вона подумає, що я тут при смерті лежу, коли таке прочитає. Ні, я б сказала, у понеділок. А ви збираєтеся розповісти їй про жахливу долю, що нависла наді мною?

      – Nous verrons[31]. А ви все жарти жартуєте? Радий бачити, що мужності вам не бракує.

      – Ну, це якось відволікає, – промовила Нік.

      Щось невловиме в її тоні вразило мене, і я зацікавлено звів на неї очі – з’явилося таке відчуття, наче СКАЧАТЬ