Название: Цинкові хлопчики
Автор: Светлана Алексиевич
Издательство: OMIKO
Жанр: Документальная литература
isbn:
isbn:
Батько в мене вчений, інженер, мама – інженер. Вони з дитинства виховували в мені особистість… Я хотів бути особистістю… За це… (Сміється.) Мене виключили з жовтенят, довго не приймали в піонери. Бився за честь. Пов’язали галстука, я його не знімав, спав із ним. На уроках літератури вчителька осаджувала:
– Не говори своє, говори за книжкою.
– Я неправильно розповідаю?
– Не так, як у книжці.
Наче в казці, де цар усі фарби не любив, окрім сірих. І все в тому царстві було мишачого кольору.
Нині я закликаю своїх учнів (працюю в школі):
– Учіться думати, щоб із вас не зробили чергових дурників. Олов’яних солдатиків.
До армії мене вчили жити Достоєвський і Толстой, в армії – сержанти. Влада в сержантів – необмежена, три сержанти на взвод.
– Слухай мою команду! Що повинен мати десантник? Повторити!
– Десантник повинен мати нахабну пику, залізного кулака і ні грама совісті.
– Совість – це розкіш для десантника. Повторити!
– Совість – це розкіш для десантника.
– Ви – медсанбат. Медсанбат – біла кістка ПДВ (повітряно-десантних військ). Повторити!
Із солдатського листа: «Мамо, купи барана і назви його Сержантом, приїду додому – вб’ю».
Сам режим убиває свідомість, немає сил опиратися. Із тобою можна зробити все…
О шостій ранку – підйом. Тричі: підйом – відбій. Встати – лягти.
Три секунди, щоб вишикуватись на «злітці» – білий лінолеум, білий, щоб частіше мити, драїти. Сто шістдесят людей мусять зіскочити з ліжок і за три секунди вишикуватися. За сорок п’ять секунд одягтися за формою номер три – повна форма, але без ременя і шапки. Якось один не встиг накрутити онучі.
– Розійтись і повторити!
Знову не встиг.
– Розійтись і повторити!
Фіззарядка. Рукопашний бій: поєднання карате, боксу, самбо і бойових прийомів проти ножа, палиці, саперної лопатки, пістолета, автомата. Він – з автоматом, ти – голіруч. Ти – із саперною лопаткою, він – голіруч. Сто метрів «зайчиком» прострибати… На одній нозі… Десять цеглин розбити кулаком. Заводили на будівництво: «Не підете, поки не навчитесь». Найважче – перемогти себе, не боятись бити.
П’ять хвилин на вмивання. Дванадцять краників на сто шістдесят людей.
– Шикуйсь! Розбіглись! – За хвилину знову: – Шикуйсь! Розбіглись!
Ранковий огляд: перевірка блях – вони мають блищати, як у кота одне місце, білих комірців, наявності в шапці двох голок із ниткою.
– Уперед! Кроком руш! На вихідну позицію!
За СКАЧАТЬ