Україна, 1918: Хроніка. Владлен Мараев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ підготовку, а дехто й встиг повоювати на фронтах Першої світової війни. Загальне командування українськими силами здійснював 27-літній сотник Аверкій Гончаренко, який мав за плечима трирічний досвід участі у бойових діях.

      Необхідно зазначити, що в тилу українських військ, у Ніжині, розташовувався курінь імені Тараса Шевченка (800 бійців). Однак вони вимагали передати всю владу радам і відмовилися допомогти оборонцям Крут. Ба більше, оголосили протест проти «братовбивчої війни з великоруським пролетаріатом», а стосовно муравйовців вирішили «прийняти революційний загін з належною пошаною і вітати його як борців за трудовий народ і надавати йому всіляку підтримку».

      Безпосередньо проти української залоги станції Крути виступали московські й петроградські червоногвардійці зі складу 1-ї революційної армії Павла Єгорова та матроси Балтійського флоту зі складу 2-ї революційної армії Рейнгольда Берзіна, за підтримки двох бронепотягів. Загальна чисельність більшовицьких сил становила від 1000 до 3000 вояків.

      До наших днів на офіційному державному рівні днем бою під Крутами вважається 29 січня 1918 року, і саме цього дня щороку відбуваються заходи на вшанування пам’яті Героїв Крут. Однак окремі учасники бою (наприклад, Борис Монкевич) та історики як минулого, так і сучасності (Дмитро Дорошенко, Михайло Ковальчук, Віталій Скальський) обґрунтовують, що бій насправді відбувся не 29-го, а 30 січня. Так, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України і відомий військовий історик Михайло Ковальчук доводить: «29 січня сталася сутичка на станції Плиски, що неподалік Крут. Не розібравшись в топографії місцевості, радянський штаб М. Муравйова у своєму бойовому зведенні відзвітував про зайняття станції Крути… Насправді ж бій під Крутами відбувся 30 січня 1918 року, за новим стилем».

      Отже, 29 січня українські підрозділи зайняли позиції перед станцією Крути. Ліворуч від залізничного насипу розташовувалися студентська і 2-га юнацька сотні, праворуч – 3-тя і 4-та юнацькі сотні. 1-ша юнацька сотня залишилися у резерві правого флангу української позиції.

      Студентська сотня була поділена на чотири чоти по 28–30 осіб. Три чоти розмістилися на позиціях, де почали окопуватися. Одна чота, яка складалася з осіб молодшого віку та тих, що не вміли стріляти, була відведена до резерву та розташувалася між позиціями та станцією.

      Наступ більшовиків на станцію розпочався зранку 30 січня. На лівому фланзі наступали переважно матроси-балтійці з 2-ї армії Р. Берзіна. Правий фланг штурмували в основному петроградські й московські червоногвардійці з 1-ї армії П. Єгорова. Несподівано для себе вони натрапили на щільний вогонь юнкерів і студентів. Тому атака почалася з неочікуваних i відчутних втрат, особливо на правому фланзі.

      Справжнім героєм бою під Крутами став уродженець Луганщини, 25-річний сотник Семен Лощенко. Під сильним ворожим обстрілом СКАЧАТЬ