Лісова пісня. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Водяник вигiдно вкладається в очеретi, очима слiдкуючи роботу Русалчину; очi йому поволi заплющуються.

      «Т о й, щ о г р е б л i р в е»

      (вирнувши, стиха до Русалки)

      Сховайся за вербою!

      (Русалка ховається, оглядаючись на Водяника).

      Поплинемо з тобою ген на розтоки, пiд бистрiї лотоки, зiрвемо греблю рiвну, утопим мельникiвну!

      (Хапає Русалку за руку i швидко мчить з нею через озеро. Недалеко вiд другого берега Русалка спиняється i скрикує).

      Р у с а л к а

      Ой, зачепилася за дуб торiшнiй!

      Водяник прокидається, кидається навперейми i перехоплює Русалку.

      В о д я н и к

      То се ти так?!. Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок!

      Поскаржуся я матерi твоїй,

      Метелицi Гiрськiй, то начувайся!

      «Т о й, щ о г р е б л i р в е»

      (з реготом)

      Поки що буде, я ще нагуляюсь!

      Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

      (Кидається в лiсовий струмок i зникає).

      В о д я н и к

      (до Русалки)

      Iди на дно! Не смiй менi зринати три ночi мiсячнi поверх води!

      Р у с а л к а

      (пручаючись)

      З якого часу тут русалки стали невiльницями в озерi? Я – вiльна!

      Я вiльна, як вода!

      В о д я н и к

      В моїй обладi вода повинна знати береги.

      Iди на дно!

      Р у с а л к а

      Не хочу!

      В о д я н и к

      А, не хочеш?

      Вiддай сюди вiнець перловий!

      Р у с а л к а

      Нi! то дарував менi морський царенко.

      В о д я н и к

      Тобi вiнця не прийдеться носити, бо за непослух забере тебе

      «Той, що в скалi сидить».

      Р у с а л к а

      (з жахом)

      Нi, любий тату, я буду слухатись!

      В о д я н и к

      То йди на дно.

      Р у с а л к а

      (поволi опускаючися в воду)

      Я йду, я йду… А бавитися можна з рибалкою?

      В о д я н и к

      Та вже ж, про мене, бався.

      Русалка спустилася в воду по плечi i, жалiбно всмiхаючись, дивиться вгору на батька.

      Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю.

      Таж вiн тебе занапастив би тiльки, потяг би по колючому ложиську струмочка лiсового, бiле тiло понiвечив та й кинув би самотню десь на безвiддi.

      Р у с а л к а

      Але ж вiн вродливий!

      В о д я н и к

      Ти знов своєї?!

      Р у с а л к а

      Нi, нi, нi! Я йду!

      (Поринає).

      В о д я н и к

      (поглядаючи вгору)

      Уже весняне сонце припiкає…

      Ху, душно як! Прохолодитись треба.

      (Поринає СКАЧАТЬ