Проби. Вибране. Мишель Монтень
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Проби. Вибране - Мишель Монтень страница 7

Название: Проби. Вибране

Автор: Мишель Монтень

Издательство:

Жанр: Классическая проза

Серия:

isbn: 978-966-03-5105-9

isbn:

СКАЧАТЬ як заведено, і покладаюся на тих, кому цей обов'язок випаде.

      Ми можемо нехтувати ці клопоти, коли йдеться про нас, але

      годі легковажити ними щодо наших близьких.

Цицерон, Тускуланські розмови, І, 45

      Цілком слушний і вислів одного святого:

      «Клопоти про похорон, убранство гробівця, пишнота погребу —

      це все радше не для спокою мертвих, а для потіхи живих».

Августин, Про Град Господень, І, 12

      Ось чому, коли Критон спитав Сократа перед економ, як його поховати, той відповів: «Як вам заманеться». Якби мені випало клопотатися цим завчасу, я вважав би за принадніше для себе наслідувати тих, хто прагне, ще живучи і дихаючи, веселити себе думками про пишноту та блиск свого похорону і готовий радо лицезріти в мармурі свої неживі риси. Щасливий той, хто вміє розраювати і тішити свої почуття безчуттям і жити власною смертю!

      Я відчуваю якусь зазлість до народоврядування (дарма що воно здається мені найприроднішим і найсправедливішим), коли згадую нелюдську сваволю атенців, які без жалю стратили, відмовившись вислухати їхніх виправдань, найхоробріших капітанів, що саме виграли у лакедемонян морську битву біля Аргенуських островів, найзапеклішу, найбільшу з усіх, що їх греки будь-коли сточували на морі. Їх засудили на смерть лише за те, що після перемоги вони кинулися пожинати її плоди, намість затриматись на місці, щоб зібрати і поховати трупи. Надто обурює мене цей вирок на згадку про Діомедона. Серед стратенців то був муж великих вояцьких і громадянських чеснот. Вислухавши присуд, він вийшов уперед і, вигодивши слушну хвилину, щоб озватися, замість захищати себе і доводити очевидну несправедливість такого жорстокого вироку, виявив турботу про долю своїх суддів і попросив богів не карати їх за розправу над ним; ба більше, боячись, як би боги не поклали свого гніву на їхній край за невиконання обітниць, які він із товаришами дав на подяку за блискучу звитягу, повідомив суддів, що то були за обітниці. Нічого більше не додавши, не сперечаючись і ні про що не просячи, він відважно, твердою ходою пішов на муку.

      Але через кілька років доля залила за шкуру атенцям сала з тієї самої бочки. Хабрій, адмірал атенської флоти, здобувши перемогу над Поллісом, спартанським адміралом, біля острова Наксоса, змарнував усі плоди свого успіху, дуже важливого для Атен, боячись накликати на себе вже знайоме оскарження. Отож, аби не згубити в морі кількох тіл товаришів, він дозволив утекти цілій тічці живих ворогів, які згодом змусили його дорого заплатити за цей безглуздий забобон.

      Питаєш, де буде місце твоє після смерті?

      Там, де живуть зараз ті, хто ще не родився.

Сенека, Троянки, II, 30

      Другий поет наділяє бездушне тіло відчуттям незрушного супокою:

      Хай не знайде він гробу,

      Притулку благого для тіла,

      Де б по віку земного трудах

      Душа СКАЧАТЬ