Пантеон Cвободи. Книга друга. Розквіт імперії. Аліна Максакова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ти правий, Шарлю. Це завдає мені немало клопотів… Особливо зараз, ти знаєш! – він супроводжував свої слова недбалим помахом руки. – Напруга між Францією й англійцями зростає ось вже з десяток років, а другого числа воно може досягти піку. Кажуть, Пітт[6] збирає нову коаліцію на боротьбу з нами…

      – Так, мені відомо про це… Дійсно, цей грудень вирішить багато людських доль, – підтвердив я. – Втім, з огляду нашого Маленького капрала, інших масштабів безглуздо було б чекати.

      При моїй останній фразі Бертран помітно напружився; на його лобі залягла глибока зморшка, що свідчило про бурю, яка наростала у його свідомості. Злегка посунувшись у кріслі, він нахилився ближче до мене, скоріш за все, бажаючи перейти до розмови більш значимої.

      – Шарль, я саме хотів поговорити з тобою про нього… – напівголосно вимовив Гасьєн, приховуючи дивний неспокій. – Мені хотілося б знати… твою позицію з приводу коронації. Чи плануєш ти стати поруч з Карно і Шатобріаном[7], або ж з імперіалістами?

      Я усміхнувся його запитанню, хоча, насправді, воно було резонним і тоді турбувало багатьох…

      На чий бік стати? Вояків республіки, чи солдатів Наполеона?

      Мені здалося, це питання дуже делікатним і важливим в останні дні; всі громадяни намагалися знайти на нього відповідь. Іноді мені спадало на думку, що люди, шукаючи неіснуючу правильну відповідь, згорали дорогою до неї.

      Напевно, якби Гамлет[8] встав з могили, то побачив би в цих нещасних своє трагічне відображення…

      – Франція мінлива – по кілька разів на рік здатна змінювати свою думку… Проте наш священний обов’язок, як її дітей, виконувати рішення матері, – сказав я роздумливо. – Ми підтримали Францію, коли вона захотіла стати республікою, а зараз вона хоче бути імперією… Чи можна чинити опір цьому?

      Я зробив коротку паузу, а потім, перевівши погляд на один з портретів, що висіли на стінах (це була прекрасна картина, яку намалював Русі-Тріозона[9]), продовжив:

      – Це було важке рішення, повір… Але я сподіваюсь, що Наполеон зуміє виправдати надії нашої Батьківщини, оскільки він щиро любить її. Якщо він коронується, значить, то є спосіб зміцнити становище нашої країни на світовій арені… До того ж, Республіка навіть під монархічними знаменами не загине. Варто тільки Бонапарту розчарувати народ, і той відновить, можливо, Конституцію ІІІ року[10]… Ні… Я безперечно вірю Наполеону-консулу, а, отже, і Наполеону-імператору. Побачимо, куди мене заведе ця віра!

      5. Sic itur ad astra[11]

      Події 2 грудня відгукнулися у світі грізним відлунням, не залишивши байдужими його скромних мешканців. Це була буря, яку не порівняти ні з чим. Це було грандіозне народження слави і марнославства, величі та самовідданості, яке раніше можна було спостерігати тільки під час розпалу святкувань в античному Римі. Це була, мабуть, одна з найважливіших подій французької історії, і вона примушувала СКАЧАТЬ