Ольвія. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

      Зацвіте ковила – шовкова трава – кінець весні.

      Кінець…

      І її весні теж кінець.

      І безсила вона врятувати себе – тисяча вершників скаче за її кибиткою-темницею. Є в неї, правда, скіфський акінак – на поясі висить, та хіба зборе вона ним тисячу вершників, та ще одного – молодого хижого вождя? Тільки і може, що руки на себе накласти. Гострий скіфський акінак, дуже гострий.

      – Чому дочка архонта печалиться?

      Здригнулась Ольвія від несподіванки, рвучко звела голову. За кибиткою скаче він – її поневолювач. Його кінь гризе золоті вудила, і сам він – вождь – весь у золоті… Бляшки, піхви акінака, щит горять – все горить жовтим сяйвом, і вуздечка в золотих бляшках. Хизується… Ач, який хват і зух!

      – А чому дочка архонта мусить радіти? – на його запитання і в тон йому запитала Ольвія.

      – О, дочці архонта буде гарно в степах.

      – Ні, – одказала, дивлячись мимо нього у степ, – дочці архонта буде гарно тільки у місті.

      Його кінь махнув головою, наче кивав на знак згоди.

      – Бачиш, навіть кінь твій розуміє мене.

      – А чому тебе так звати – Ольвія? – запитав він зненацька. – Адже ж твоє місто теж називається – Ольвія.

      – Чому та чому… – Помовчала. – За заслуги мого батька, ось чому. Хіба скіфському вождю не все одно, яке ймення носить його… полонянка?..

      – У тебе гарне ім'я… Ольвія, – сказав він замислено. – Повідай мені, хто тобі дав таке ім'я.

      Ольвія народилася і виросла у найбільшій і найзначнішій грецькій колонії Північно-Західного Причорномор'я, котра славилась як великий ремісничий, торговий і землеробський центр усього Понтусу Еуксіносу.[11]

      – Тісно стало грекам у Греції…

      Так казав їй батько.

      Ольвія не могла збагнути: як це грекам та раптом стало тісно у Греції? Але батько на запитання, як та чому їхні предки з'явилися на берегах Понтусу Еуксіносу, незмінно відповідав:

      – Тісно стало грекам у Греції, от і перебралися аж сюди.

      – В чужі краї?

      – Колись вони були чужими, а потім стали своїми.

      – Тісно… Чому на своїй землі було тісно?

      – Навіщо воно тобі?

      – Все хочу знати, – відповідає дочка замислено. – Може, колись пощастить побувати у Греції, на своїй прабатьківщині, то все мушу знати.

      – Давно те було, – неохоче одказував Родон, – я від батька свого чув, а він – від свого… Ох, давно було. Тісно тоді грекам стало у Греції. Не так тісно, як кривдно. Знатні роди, в руках яких була вся влада, почали все більше і більше притісняти селян, захоплювали їхні землі, а самих господарів перетворювали на рабів. Селяни не корилися, боролися, але що вони могли вдіяти? Та й з багатіями-землевласниками їм не позмагатися. У тих господарства були міцніші. Втративши СКАЧАТЬ