За двома зайцями. Михайло Старицький
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу За двома зайцями - Михайло Старицький страница 5

СКАЧАТЬ як бритва!

      П р о н я (до подруг), А я ж вам не казала, що первий кавалер!

      Голохвостий. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?

      Наталка. Што ви, я не куру!

      Настя. І я ні; та чи пристало ж баришням?

      Голохвостий. Перва мода!

      П р о н я. А ви не знаєтьо? Дайте мінє! (Закурює і закашлюється).

      Голохвостий. Может, крепкі? Я, якшто дозволите, Проню Прокоповно, принесу вам натиральних дамських.

      П р о н я. Мерси! То я ковтнула какось диму…

      Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.

      П р о н я. Пусте! Я ще в пенціонє курила…

      Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).

      Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!

      Наталка. Настоящий хрант.

      Беруть конфекти.

      П р о н я (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…

      Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!

      Настя (до Наталки). Куди пак! Дома пироги з маком та вареники з урдою[2] трощить, а тут – пальцини.

      Наталка. Це на нас критика.

      Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті все купці делікатними матеріями – просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно – што, потому у меня будошник у струне! Дак уже все вони нападом: бери скольки хочеш, значить, етой погані – пальцин, кавунов, разних монпасье, мигдалу… Я вже просто одпрошуюсь, – што куда мінє ето переєсти все, потому луснуть, пардон, треснуть – як раз плюнуть, так нєт-таки – бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник не викідають… Дак я вам цєлий воз…

      П р о н я (ображено). Того, што на смєтник викидають?

      Голохвостий. Што ви, Проню Прокоповно? І у думце не било! Як же, штоб я такой мамзелі – і непоштительство… Ну й гострі ж ви! Язика з вами, представте собі, нужно держать, як у часте, на замку!

      П р о н я. Ви так і понімайте!

      Голохвостий. Ах, ах! Да я з своей сторони при полном акорде, лиш би з вашей сторони не було нікакого мнєнія.

      П р о н я. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє все науки проізошла.

      Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млине, так што-небудь і ляпне!

      Настя (до Наталки). Ходім додому, бо ця витрішкувата чапля почала з своїм пенціоном, як дурень з торбою…

      Наталка (до Насті). Це вона нам вибива очі!

      Н, а с т я. Приндя чортова! (До Проні). Добраніч вам!

      Наталка. Ходім уже!

      Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Хадьомте у праходку: при мєсяце такой шик!

      Настя. СКАЧАТЬ

<p>2</p>

У р д а – макуха з насіння конопель або маку.