Я не я!. Аисс Виал

Чтение книги онлайн.

      Тоді він, розсудливий, встояв …

      Розділ 11. Крейгміллар

      Коли Дункан усвідомив, що своїм порочним зв'язком з Маргарет осквернив пам'ять батька, він довго картав себе. Потім картання змінилися на докори сумління: раз не зміг встояти проти спокуси мати Маргарет МакКоул, значить, повинен був вести її під вінець, адже він винен перед нею. Він все ж таки більш досвідченими був і таких нестримних і всепоглинаючих почуттів, як вона по відношенню до нього, не відчував до бідоласі. Але заспокоїти свою совість йому не судилося: Вільгельм I, знаючи про його душевні муки на правах друга і сюзерена, все ж не дав своєї згоди на цей шлюб, посилаючись на те, що сам є таким же невільником політики свято шанованої Шотландії.

      А незабаром вінценосець оголосив про своє рішення бачити всі ворогуючі клани в одному строю, але перш за допомогою шлюбних уз іменитих спадкоємців припинити раз і назавжди міжусобні вікові чвари. МакКоули і Гордони не були винятком. Дункану і Равенні випав жереб – стати подружжям.

      Попереду шляху Дункана здався Крейгміллар. У чверть години вершники подолали залишок дороги до замку. Видно було: дозорні сповістили мешканців замку про прибуття господаря. Брама на цепах була спущена, на ній вже очікували Дункана Ліліас і Маргарет. Ліліас дбайливо тримала за руку свою схвильовану мачуху-ровесницю. Всі знали про її бідолашне становище. Хіба можна було приховати в її очах блиск всепоглинаючого полум'я, коли вона дивилася на МакКоула-старшого?

      – Братик, з поверненням! – не витримала прудка Ліліас, гаряче вітаючи ще не спішеного Дункана.

      – Здрастуй, бешкетниця! – як завжди ласкаво відповів старший брат, залишаючи сідло. Сестричка кинулася обіймати Дункана. – зіб'єш, невгомонна! – широко посміхнувся МакКоул, радо приймаючи її в свої палкі обійми. – Здрастуй, Маргарет!

      Він побачив замішання своєю колишньої коханої, яка не рухалася з місця. Жалість до неї защемила груди.

      – Вітаю тебе, Дункан! – ледь чутно відповіла вона.

      – До вечора відправлюся в Джедборо! Вільгельм чекає … – він уникав відповіді на мовчазне запитання: «Чи відбулося його вінчання з Равенною Гордон?» – наїзникам і коням потрібен відпочинок. Ми втратили кілька днів в Данноттарі через … – він осікся: чи варто розповідати подробиці про прийом нареченого? Чи не дасть він помилкову надію Маргарет?

      – Я віддам потрібні розпорядження! Твоїх друзів нагодують і напоять! Тваринам дадуть все необхідне! Я накажу приготувати провізію вам в дорогу! Нехай воїни слідують за мною! – Маргарет холодно поспішила запевнити Дункана, що виповнить обов’язки господарки як завжди, немов боялася почути з його вуст ім'я суперниці.

      Вона круто розвернулася і пішла всередину цитаделі. Від погляду Дункана не вислизнула мить, коли її шатнуло. Не виказувати, що зламана – це в дусі Маргарет МакКоул!

      Однак він пам'ятав їх СКАЧАТЬ