Название: Я не я!
Автор: Аисс Виал
Издательство: ЛитРес: Самиздат
Жанр: Исторические любовные романы
isbn:
isbn:
Поки вона тішила себе цими думками, її дружною юрбою вивели у двір фортеці. Двір вона ще жодного разу не бачила, якщо не брати до уваги один раз вночі (чи багато в темряві побачиш!) після прибуття в замок і другий – з висоти кріпосних стін – коли її перелякану в той же перший пізній вечір волокли до поручнів кам'яного балкона, щоб оголосити про її згоду стати Равенной МакКоул.
Двір був широким, багатолюдним. У центрі майданчика, якраз навпроти згаданого балкона, стояв поміст. Ймовірно, зроблений для проголошень волі господарів замку або для місця покарань за провини, можливо, і страт. Біля нього зібралося багато роззяв, що сміялися, і потішалися. Причому більша частина з них були подані МакКоула або васали-союзники. Там був і Локслі, і Донован, і МакКоул-молодший, і Ленокс. Коли низка слуг супроводила наречену ближче до цього видовища, Джесс розгледіла крізь натовп біля ганебного стовпа помосту прив'язаного чоловіка в «чудовому костюмі Адама». Коли її погляд повільно піднявся від м'язистих стегон до обличчя володаря красивого нагого тіла, Джесс зніяковіла, бо зустрілася очима зі своїм уявним нареченим, Дунканом МакКоулом! Але як же це, можливо?! Воїни-чоловіки раділи, вигукуючи різні підбадьорливі фрази в честь нареченого. Джессіка боялася знову підняти очі на Дункана, не здогадуючись про причини його ганебного полону біля жердини. Врятувала становище Норміна, служниця якимось чином опинилася поруч, а може вона вже давно її супроводжувала, а Джесс від щохвилинних потрясінь могла її і не помітити. Норміна, бачачи її перелякані очі, прошепотіла, що так чоловіки святкують останню холосту ніч нареченого, і це її традиційні наслідки. Зазвичай жених або напивається в крайній раз в устілку, або виснажений різними способами: тренувальною битвою з рівними на мечах, непосильною працею, навмисним дводенним безсонням, нарешті, в сонному «вирубі» піддається такому жартівливому випробуванню.
Паркенс вперто відмовлялася дивитися, що за цим піде далі. І тому не бачила, як Дункана звільнили від пут мотузок і, все так же радіючи, накинули кілт з хутряною накидкою на його плече. Дункан стійко тримався, не здригнувшись жодним м'язом, немов одружувався неодноразово у своєму житті по середньовічним звичаям.
Зате вона відчувала незручність всій цій ситуації, і фарба сорому залила її щоки. Раптом вона відчула сильні руки Гленни і ще пару рук слуг-чоловіків СКАЧАТЬ