Мігрант. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

      Крокодил намагався скласти з добутих відомостей хоч трохи логічну картину. Відчувши його розгубленість, Вень збадьорився:

      – А ще залежний раз на рік отримує тривалу відпустку. А якщо він ожениться на залежній – йому дають додатковий ресурс. А ще…

      – Ні. За яким принципом вони ділять? Як вони визначають, хто з підлітків пройшов Пробу, а хто – не придатний? Хто вільний, а хто залежний?

      – Традиція така, – Вень почав дратуватись. – Шанують, розумієш, традиції пращурів. Ініціація й таке інше. А тобі нащо за це братися, ти ж здоровенний чолов'яга вже?!

      – Не знаю, – сказав Крокодил.

      Запах нічного лісу був складний, наче букет дорогих парфумів. Сотні джерел мінилися зеленкуватим світлом, вода здавалася розплавленим склом. Крокодил наповнив флягу, видану йому в складі «стартового пакета», і майже одразу ж спорожнив: вода була смачна, а пити хотілося безперестанку.

      – Андрій?

      Офіцер, що приймав його вранці, мав на ногах в світлі сандалі. Ремінці на кісточках пускали рівне сяйво, а підошви променилися, наче прожектори, і ліс осявало щоразу, коли офіцер відривав ногу від землі. Андрій подивився на свої кросівки, і йому стало ніяково.

      – Ви повернулись? Як минула поїздка?

      – Пречудово.

      – Маю координати ще кількох мігрантів із Землі. Захочете з ними зв'язатися?

      – Звичайно! – схопився був Крокодил, та зм'якнув: – Тільки не зараз…

      – Не зараз, – погодився офіцер. – Ходімте, я проведу вас до вашої оселі.

      – Як час можна перетворити на енергію? – спитав Крокодил. Офіцер не здивувався.

      – Ви хочете знати деталі чи вас дивує принцип?

      Вони прямували через ліс, що то яснів, то темнів за кожним офіцеровим кроком.

      – Не має значення, – зізнався Крокодил. – Як ви вважаєте: ваш дім існуватиме вічно?

      – Ніщо не існує вічно, – м'яко сказав офіцер. – Он та будівля, попереду, наліво – ваше тимчасове житло. Усередині легка їжа й напої, речі, постіль і засоби гігієни. Оселя дасть вам утіху й подарує спокій, а потім зникне, як усе на світі; ми радо допомагаємо в облаштуванні й адаптації. До того, як вам слід буде прийняти остаточне рішення, лишилося п'ять діб.

      – А якщо я не встигну вирішити?

      – Тоді вирішить міграційна служба з огляду на ваші інтереси.

      – А якщо для прийняття рішення мені знадобиться більше часу?

      – Час – ресурс, – офіцер мав терпець, мов те ковадло. – Немає змоги витрачати його безконтрольно.

      – Мені не досить інформації, – сказав Крокодил. – Де мені добути її?

      Пристрій мав подобу плаского глиняного тареля. Офіцер звелів Крокодилу налити до нього води з фляги й почекати кілька секунд, поки «відбудеться встановлення».

      Вода на тарелі припинила хвилюватись і завмерла, схожа на велику силіконову лінзу. Офіцер звелів Крокодилу торкнутися СКАЧАТЬ