Мігрант. Марина и Сергей Дяченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мігрант - Марина и Сергей Дяченко страница 36

Название: Мігрант

Автор: Марина и Сергей Дяченко

Издательство:

Жанр: Научная фантастика

Серия: Метаморфози

isbn: 978-966-03-5524-8

isbn:

СКАЧАТЬ того сюди й приїхали.

      – Поясни мені критерій, – заходився просити Крокодил. – Поясни, навіщо повноправному громадянину бігати по вугіллю?

      За спиною Айри в сутінковому лісі загорялися на гілках бузкові плями – колонії місцевих комах, що світяться в темряві.

      – Проба – це ритуал, це ініціація, – вагомо сказав Айра. – Це маленький спектакль. Та ще це інструмент, і не тільки добору, але й виховання. Інструмент удосконалення людини. Зрозуміло тобі, мігранте?

      – До чого тут життя в лісі й біганина по вугіллю?

      – Підготовка до Проби зумовлює систему мотивацій. Людина знає, що долати страх і лінощі почесно. Що бути воїном хоч раз у житті необхідно. Хлопці й дівчата мріють пройти випробування, хоча залежним бути спокійніше. Діти мігрантів, які потрапили на Раа в дитинстві, мріють скласти Пробу, складають – і перестають бути мігрантами.

      – Тобто це величезна маніпуляція, – сказав Крокодил. Айра звів брови.

      – Нав'язування чужих цілей, – пояснив Крокодил. – Причому з пелюшок. Культ відповідності сподіванням – будь таким, яким суспільство хоче тебе бачити, і ні в якому разі не будь іншим. Це що – громадянська зрілість?! Ні, це готовність підкорятися дурному наказу!

      – Мігранте, – сказав Айра з ноткою презирства. – Навіщо ти сюди приїхав? Ти, схоже, нічиїм сподіванням не відповідаєш – узагалі.

      Крокодил затнувся. Айра дивився на нього впритул мутнуватими, наче пластик, очима.

      – Я відповідаю своїм сподіванням, – сказав Крокодил. – І цього достатньо.

      – Твоїй планеті це принесло багато щастя.

      Крокодил підхопився, не зовсім розуміючи, що збирається робити:

      – Що ти знаєш про мою планету?!

      – Нічого. – Айра не ворухнувся. – Це припущення. Чого ти так схопився?

      Крокодил зупинився за декілька кроків від нього. Айра сидів, підібравши ногу, спершись п'яткою у вузьке підвіконня. Він не рухався, але Крокодил чітко зрозумів: дістати в щелепу від Айри – значить лишитися без зубів.

      – Що ти знаєш про мою планету? – повторив він, щосили стримуючись.

      – Тільки те, що тебе там більше нема, – Айра не кліпав. – А вже щастя це чи нещастя… вирішуй сам.

      Крокодил повернувся до свого кутка й сів на підлогу. Кров у нього сильно прилила до обличчя; Айра, без сумніву, чудово вмів знаходити вразливі точки й «розробляти» їх. Не диво, що хлопці на острові починають метатися, поводитися по-дурному…

      – Ваша Проба – звичайнісінька профанація, – вирівнявши дихання, сказав Крокодил. – У кращому разі – лотерея. Треба сподобатись інструктору, інакше одна людина своєю волею спише тебе в залежні.

      – Маячня, – у завмерлих очах Айри вперше щось змінилося. – «Волі інструктора» не існує, існують об'єктивні свідчення. Гідний обов'язково має стати повноправним громадянином, негідний – нізащо не може. Інакше постраждає критерій і порушиться витончене калібрування інструменту.

      – Критерій?

      – Елементарні принципи. СКАЧАТЬ