Мігрант. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Зеленоволосий знизав плечима:

      – Вони мене не люблять.

      – То й що?

      – Мені забирає енергію. Не встигаю відновитись.

      – А тобі треба, щоби тебе любили?

      Тимор-Алк криво всміхнувся:

      – Досить нейтрального тла.

      – Так, – схопився Крокодил, – а чому вони тебе не люблять? Тому, що ти метис?

      Тимор-Алк кивнув.

      – Це називається ксенофобією, – зауважив Крокодил авторитетно. – І взагалі це не личить цивілізованому суспільству.

      – Тут у нас не цивілізоване суспільство, – сказав Тимор-Алк. – Тут острів, якщо ти зауважив.

      – Зажди. Якщо річ у тому… Я їздив на монорейці, зустрічав різних людей, їх не дратувало, що я мігрант! Я бачив ще одного мігранта, він зовсім синій… Чому для цих парубків так принципово, що ти напівкровка?

      Парубок подивився спідлоба. Устав, похитнувся й ледве втримався на ногах:

      – Немає часу на розмови. Я пішов їх наздоганяти.

      – Щасти тобі, – подумавши, озвався Крокодил.

      – А ти?

      – Не знаю, – він справді не знав. – Я не вмію затягати рани з власної волі.

      Тимор-Алк завагався. Нахилився й вишукав у густій траві жорсткий листок, за формою схожий на півмісяць.

      – Ось, пожуй, поклади на рану. Скласти регенерацію не допоможе… Та принаймні поріз загоїться швидше.

      – Спасибі!

      – Тобі треба було їхати назад, – сухо сказав Тимор-Алк. – Коли Махайрод сказав.

      – Хто сказав?

      Парубок поморщився:

      – Айра… Тобі взагалі не варто було сюди приїздити.

      Крокодил лайнувся крізь зуби. Зацікавившись, повторив лайку. Звичний смисл кудись щез, витіснений поетично-брудним образом «шмарклів із багатьох дір».

      – Не давай мені порад, парубче. Чому б тобі самому не поїхати? Чому не стати залежним громадянином? Це, кажуть, зовсім не боляче!

      Тимор-Алк подивився на свою руку зі шрамом. Стис пальці в кулак і повторив лайку, що її тільки-но сказав Крокодил. І з того, як пролунав голос хлопця, Крокодил раптом здогадався: такими словами парубок узагалі лається вперше.

      Співали птахи в лісі, дзвеніли комахи, десь віддаля воркотів водоспад. Тимор-Алк, не дивлячись більше на Крокодила, пішов до лісу; він ступав повільно, обережно ставлячи на землю босі ступні. Потім голосно зітхнув – і перейшов на біг.

* * *

      Він повернувся до табору, пустого в цей час, знайшов пристрій на кшталт запальнички, розпалив багаття, назбирав грибів і з'їв їх, побалувавши себе захованим шматочком м'яса з учорашнього бенкету.

      Ситуація здавалася безвихідною.

      З перших днів на Раа йому дали зрозуміти, що переведення на Лімб неможливе. На Кристал – тим паче. Про Землю взагалі годі й казати: поїзд, як то кажуть, пішов. Годящий для міграції час Лімба теж лежав у минулому Землі, але не так глибоко, як час Раа; СКАЧАТЬ