Відверто про Клавдію. Дэниел Киз

Чтение книги онлайн.

      У п’ятницю 12 травня Лью Дай подав клопотання з вимогою, щоби Клавдію звільнили під заставу. Оскільки інші підсудні в її справі, Новатні й Політіс, були звільнені під заставу, то несправедливо, наполягав він, що хтось один залишається у в’язниці. Суддя Пол В. Мартін відклав вирішення цього клопотання до того, як буде готовий винести вердикт стосовно попереднього клопотання Дая – про вилучення її зізнання.

      Дай також вимагав, щоби Клавдії дозволили пройти тест на детекторі брехні, на тій умові, що результати будуть використані в суді незалежно від отриманих даних. Оскільки Політіс і Новатні пройшли перевірку на поліграфі, наполягав він, належна процедура вимагає, щоб і Клавдії надали таку саму можливість.

      Прокурор О’Ґрейді заперечив і, на подив Дая, суддя Мартін відхилив запит.

      Згодом розчарований Лью Дай зустрівся з репортерами й оприлюднив «Заяву про алібі», яку мав намір представити на суді.

      – Звідтоді, як пішла на роботу, і до того, як повернулась додому наступного ранку, Клавдія перебувала серед людей, – зачитував він з підготовленого тексту. – Того вечора, одинадцятого лютого, вона працювала в «Галереї зображень» до другої тридцяти ночі, після чого пішла снідати з двома друзями, чоловіком і жінкою, до «Вестерн Пенкейк Гаузу». Після сніданку вона залишалася в їхньому товаристві, доки не повернулася додому, де мешкала з Робертом Новатні.

      Наступної п’ятниці, 19 травня, суддя Мартін відхилив клопотання Дая про вилучення зізнання Клавдії та відмовився звільнити її під заставу. Суддя вирішив, що вона була поінформована про свої права та «свідомо, зважено й добровільно» відмовилася від них.

      І знову Лью Дай дивувався. Він був упевнений, що суд відкине зізнання психічно хворої пацієнтки, яку допитували під час медикаментозного лікування. Зараз він мав змішані почуття щодо «звільнення під заставу». Може, Клавдії краще було б у в’язниці до слухання. Хоча її відомості перепліталися з брехнею та вигадками, він відчував, що знає вона набагато більше, ніж каже йому.

      Окрім того, що вона могла довідатися від Політіса, Клавдія, найімовірніше, знала людей з вулиці, які й переповіли їй деталі злочинів. Але якщо до тих, хто говорив, або до тих, хто стояв за вбивствами, дійде чутка, що вона має інформацію – тобто знає вбивцю чи вбивць, – вона буде в справжній небезпеці.

      Дай більше не вагався, чи використовувати пресу в боротьбі за справу Клавдії. Він згодовував історії репортерам і ведучим теленовин. Його подальшою тактикою було прийняття допомоги, запропонованої журналом «Плейбой». Команда захисту фонду «Плейбоя» надавала людей, ресурси та кошти для ведення по всій країні справ, чиї фігуранти не отримували правосуддя. Дай бачив, що ця справа (гарна, вразлива та психічно хвора жінка, яку несправедливо тримають СКАЧАТЬ