Нічний молочник. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ роботи охоронцем. Йому сказали тоді: «Знайди собі спорядження для мінус п’ятдесяти!». Він і знайшов але експедицію перенесли на невизначений час. Зате куртка лишилась. І тепер чомусь лежала на підлозі…

      Семен роззирнувся довкола. У ногах вчувався якийсь дискомфорт. Нахилився. Скинув з ніг кросівки.

      – Ти мені так і не відповіси? – знову нав’язливо продзвеніло над головою.

      – Що тобі відповісти?! – він підвів погляд на дружину, і та відсахнулась, помітивши в чоловіковому погляді якусь каламуть, щось, що не віщувало нічого хорошого. – Вибач! Мабуть, з кимсь випив уночі…

      – З ким ти міг випити вночі? Ти ж і вдень не п’єш!

      Семен знизав плечима і тут-таки відчув біль у лівій ключиці. Потер болюче місце рукою. Знову підвів очі на дружину. Та плакала. Богу дякувати, мовчки.

      Вероніка, витираючи рукою сльози, вийшла в коридор і стала перед важкими залізними дверима. Далі рішуче відчинила броньовані двері і рвучко зачинила їх за собою. Гуркіт пролунав сходами.

      Коли гримотіння стихло, знизу дочулися кроки. Вероніка поправила махровий халат і зиркнула вниз. Сходами піднімався сусід Ігор.

      – Що, зачинилися? – співчутливо запитав він.

      – Протяг, – пояснила вона сусідові. – Зараз Сеня відчинить! – сказала і натиснула на кнопку дзвінка.

      Сусід, як на зло, стояв і так само чекав, наче бажаючи впевнитися, що їй справді не знадобиться його допомога. Коли Вероніка черговий раз натиснула на дзвінок, Ігор зворотним боком долоні гримнув у двері. Гуркіт знову наповнив під’їзд.

      – Та ви йдіть! – попросила сусіда Вероніка. – Він, мабуть, у туалеті…

      Ігор кивнув і рушив до своїх дверей – якраз навпроти. Зупинився. Ще раз озирнувся.

      – Сьогодні вночі аптекаря вбили, тут поруч, – сказав він. – Хороший був чолов’яга. Грибник хоч куди. Знайомих власними ліками лікував, краще за будь-якого Кашпіровського!

      За спиною Вероніки брязнув ключ, і вона плечима відчула рух повітря, стривоженого дверима, що відчинились і зачинились.

      За мить прочинились і її двері.

      – Ти то йдеш, то приходиш, – Семен дивився на дружину, з його обличчя читався подив, погляд був таким же сонно-втомленим.

      – Пропусти! – Вероніка відштовхнула його вбік і забігла до коридору.

      Стала перед дзеркалом і з гіркотою у погляді оглянула свою зроблену вчора зачіску, якої чоловік досі не помітив.

      «Якщо б іще трішки коротше, вийшла б «брюнеткагаврош», – подумала Вероніка. – Ну й добре! Рано ще мені короткими зачісками себе молодити!»

      6

      Місто Бориспіль. Вулиця 9 Травня

      – Мурику! Мурику! – до Діми, який намагався заснути, долинув голос Валі, його дружини. – Мурику! Де ти?

      Тієї ж миті з двору дочулося неприємне гарчання сусідського бультер’єра на прізвисько Кінг. Собака був такий же паскудний, як і його господар. Він, замість того, щоб вигулювати собаку, просто виганяв його надвір, і той за мить СКАЧАТЬ