Нічний молочник. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ половинку подвійних дверей. Взяли вони знову за вуха бідон, поставили по той бік дверей. Потім дісталися третіх дверей ліворуч. Занесли всередину. Там, у кімнаті, повністю облицьованій блакитною плиткою, стояла особлива медична ванна. На її зовнішньому боці – пульт керування. Кнопочки, перемикачі, лампочки якісь. Таких ванн Ірина ще ніколи не бачила. Навіть по телевізору. У кутку на вішаку висіли чистенькі білі махрові халати. На підлозі під вішаком – кілька пар однакових капців.

      – Ну, Ірочко, треба напружитися, – стомлено видихнула старенька. – Треба молоко туди, у ванну, вилити.

      – Ми не зможемо, – злякалась Ірина, в якої вже й живіт заболів.

      – Як це не зможемо?! Поглянь на мене, мені вже шістдесят сім! А я не скаржуся!

      Віра відкинула накривку бідона. Схопила обома руками за вухо, Ірина за друге.

      – Це неважко, – знову заговорила старенька. – Головне – нахилити його правильно, щоб не розлити…

      З третьої спроби їм вдалося вилити молоко з бідона у ванну. Порожній бідон, хоч і сам нелегкий, тепер здався Ірині пір’їнкою, коли вони його заносили на свою половину коридору.

      – А навіщо туди молоко виливати? – запитала Іра, коли вони зупинилися біля другого бідона.

      – Це козяче, – недбало відповіла Віра. – Для процедури.

      Наступні два бідони вони не змогли вилити до ванни без сторонньої допомоги. Добре, що лікар із сусіднього кабінету відгукнувся на прохання нянечки Віри. Він іще на годинник глянув, коли останній бідон у ванну виливали. Незадоволено похитав головою. «Ціле щастя, що Геннадій Ілліч завжди запізнюється», —сказав він.

      Наступне горнятко чаю тремтіло в руці Ірини, наче живе. Все в Ірини тепер боліло, після цих бідонів. І плечі, і живіт, навіть коліна. Такий стан у неї вже був – після пологів. Але тоді, попри біль і втому, настрій був світлий і радісний.

      Настав час другого зціджування. Чашка-присоска апарату неприємно кольнула груди холодом. Уся процедура механічного зціджування цього разу здалася вкрай прикрою і дратівливою.

      – Ти вже потерпи, – просила Ірину нянечка, притримуючи тремкою рукою присоску. – Мені самій після тих бідонів недобре.

      Далі лише насосик дзижчав, зціджуючи молоко. Мовчала нянечка, на обличчі якої вимальовувалося співчуття до себе самої.

      Мовчки вона простягла Ірині серветку, щоб та обтерла нею груди, перш ніж одягтися.

      –А начальниця де сидить? – запитала Іра в нянечки, вже застебнувши червону вовняну кофтину на всі ґудзики.

      – Та отам, навпроти процедурної, де ванна стоїть.

      Ідучи коридором, Ірина відчувала кожен свій порух. Коли обережно відхилила половинку подвійних дверей, відчула неприємну напругу в кисті. Зупинилася перед зачиненими дверима до кімнати з ванною. Зупинилася, бо почула низький чоловічий голос, що наспівував якусь стару, знайому пісню. Постояла хвильку, наслухуючи. Плюскіт молока у ванній долинув до її вух. «Вийшли ми всі з народу!» – неголосно співав на тлі цього плюскоту якийсь СКАЧАТЬ