Перейти темряву. Ірен Роздобудько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ круглу коробочку, потрусила нею над вухом – цукерки не торохкотіли. Мабуть, давно вже перетворилися на щільний конгломерат, котрий треба розбивати молотком.

      – Ви з міста? – знову звернулася до неї продавчиня.

      Їй кортіло поговорити, а ще більше – дізнатися, до кого приїхала ця гарна молода жінка.

      – Так, – відповіла Марта й вирішила розпочати гру.

      – Ось приїхала та не знаю, що робити… – жалібно вимовила вона, – доведеться звернутися до вас по допомогу.

      Очі продавчині радісно зблиснули, вона сперлася грудьми на прилавок і витягла шию:

      – Слухаю вас.

      – Я розшукую одну молоду дівчину, мешканку вашого села, – почала Марта, – а проблема полягає в тому, що особисто я її не знаю…

      – У нас тут давно нема молодих, усі розбіглися. Що їм тут робити? У клубі вже четвертий місяць іде «Зіта і Гіта», – сказала продавчиня. – А ви, часом, не з міліції?

      – Я працюю в прокуратурі, – несподівано для себе збрехала Марта.

      Повідомлення, що до них завітала працівниця прокуратури з міста, справило на продавчиню неабияке враження.

      – Чим я можу вам допомогти? – люб’язно запитала вона.

      – Можливо, ви пригадаєте, у кого з місцевих є донька, котра приблизно два-три роки тому поїхала до міста…

      – Ой, у нас таких – півсела!

      – Крім того, – продовжувала Марта, – вона гарна на вигляд, досить висока…

      – Лєнка! – радісно перебила її жінка. – Точно – Завалишчина Лєнка!

      – …струнка, – вела далі Марта.

      – Ні, нє Лєнка, – засумнівалася жінка, – та опасиста…

      – А ще ця молода жінка, швидше за все, непогано влаштувалася в місті – навчається або працює…

      – Вони всі вчитися їдуть, – буркнула продавчиня, – а потім виявляється – шмарклі багатіям підтирають…

      – …має чоловіка або нареченого…

      – Усі вони так кажуть…

      Жінка насупилась й почала ялозити ганчіркою по прилавку.

      – Та це ж Вальчина Зойка! – несподівано над самим вухом прокричав інший жіночий голос.

      Ані Марта, ані продавчиня не помітили, як до крамниці ввійшла ще одна покупателька й навіть встигла набрати в кошик шість паляниць, а тепер із цікавістю прислухалася до розмови.

      – Точно Зойка! – продовжувала жінка. – Поїхала торік вступати до інституту. А навесні привезла Вальці міх-ро-хвильовку, кофту нову – індійську… За що, цікаво, студенткам такі гроші платять?!

      – Авжеж, Зойка… – погодилася продавчиня. – Вона і гарна, і струнка. Та й казала Валька, що має жениха багатого…

      – Еге ж… – закопилила губи жінка з паляницями. – Зустрічалася з нашим Сергієм. Це, до речі, він і допоміг їй у місті влаштуватись. А тепера знайшла іншого, багатшого… От дурні баби, я колись свого часу…

      – А хто такий Сергій? – перервала СКАЧАТЬ