Аліса в Дивокраї. Льюис Кэрролл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ їх доводилося ляскати по спинах. Та хоч би як там було, врешті все закінчилося й товариство знову розсілося колом і стало вмовляти Мишу розповісти їм щось іще.

      – О, ви ж обіцяли мені розповісти свою надзвичайну історію, – згадала Аліса, – і пояснити, як так сталося, що ви ненавидите… К та С, – завершила вона майже пошепки, трохи побоюючись, чи не образилася Миша знову.

      – У цій історії все ясно й правдиво, – бундючно відказала Миша. – Тут уже ніхто мене не впіймає, навіть софіст[16].

      – Чого ж вас хтось тут ловитиме, – розгубившись, сказала Аліса і здивовано поглянула на Мишу, – тим більше за хвіст?

      І поки Миша оповідала, Аліса не припиняла дивуватися її незрозумілим словам, тож уявлення про мишчину історію в неї склалося таке:

      Злапав мишку Зуба —

      тий, що заскочив до

      хати, каже: «Ну ж

      бо, негайно щоб була

      на суді! Я відмов не

      приймаю і тебе по —

      зиваю, бо ж сьо —

      годні не маю я

      розваги собі».

      Каже миша двор —

      нязі: «Що ж за суд

      це наразі: ні суд —

      ді, ні присяжних,

      все порожні сло —

      ва?» Злодій

      знову до неї:

      «Буду сам я

      суддею, і

      такий

      тобі при —

      суд, що не

      будеш

      жи —

      ва!»

      – Ти не слухаєш! – холодно проказала Миша до Аліси. – Про що це ти замислилася?

      – О, я перепрошую, – присоромлено відповіла Аліса. – По-моєму, ви щойно дійшли до п’ятого закруту, чи не так?

      – Не зли мене тут! – верескнула Миша, пронизливо й доволі розлючено.

      – Вузли у вас тут? – стривожилася Аліса, щомиті готова допомогти. – О, дозвольте, я розплутаю!

      – І не подумаю, – буркнула Миша, що встала й подріботіла геть. – Ти мене ображаєш цими своїми нісенітницями!

      – Я не хотіла! – благально вигукнула нещасна Аліса. – Але ж ви така вразлива!

      У відповідь Миша тільки фиркнула.

      – Будь ласочка, поверніться й закінчіть вашу історію! – гукнула Аліса їй услід, і всі інші також загукали хором: «Будь ласка, поверніться! Закінчіть!», але Миша тільки роздратовано струснула головою і закрокувала швидше.

      – Як шкода, що вона не захотіла лишитися, – зітхнув Лорі, коли Миша зникла з очей, а стара Рачиха скористалася нагодою сказати своїй доні:

      – Ось, дорогенька, тобі добрий урок, як погано виходити з СЕБЕ!

      – Прикуси язика, ма! – не надто ґречно відповіло Раченя. – На тебе навіть в устриці терпцю не стане!

      – От якби тут була Діна, я б знала, що робити! – уголос промовила Аліса, не звертаючись, проте, ні до кого зокрема. – Вона б швиденько принесла Мишу назад!

      – А хто, з вашого дозволу, ця Діна? – поцікавився Лорі.

      Аліса пожвавилася, бо ж могла базікати про свою улюбленицю СКАЧАТЬ