Міжзоряний мандрівник. Джек Лондон
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Міжзоряний мандрівник - Джек Лондон страница 9

СКАЧАТЬ на старосту в’язничної бібліотеки, коли ж я стоятиму на своєму й не признаюся, де динаміт, то муситиму сидіти в одиночці весь свій термін, а що мене засуджено на довічне ув’язнення, – то, виходить, – до самої смерті.

      Проте ж ні! Каліфорнія – цивілізований край! Тут не може бути такого закону. У жодній сучасній державі його немає! Це жорстока й нечувана кара. А проте в історії Каліфорнії я вже третя людина, засуджена на довічне самотинне ув’язнення. Інші двоє – Джейк Опенгаймер та Ед Морел. Скоро я розповім про них, бо разом із ними мені роками довелося гнити в камерах мовчання.

      Ще одне. Мої тюремники наміряються незабаром вивести мене звідси й повісити, але не за вбивство професора Гескела. За вбивство мені дали довічне ув’язнення. Вони збираються повісити мене за образу дією. Це не порушення в’язничної дисципліни. Це закон, записаний у карному кодексі.

      Я, здається, таки розбив йому носа. Я сам не бачив, щоб ішла кров, але свідки казали. Його звали Серстен, і він був наглядач у Сан-Квентіні. Він був здоровий і важив сто вісімдесят фунтів. А я важив менш як дев’яносто. Довго живши в темряві, у тісних стінах, я був сліпий, мов кажан, і мені паморочилось у голові від простору. То був типовий напад агорафобії[4], я сам пересвідчився в цьому того дня, коли тікав із своєї одиночної камери й вдарив Серстена в ніс.

      Я розбив йому до крові носа, коли він перепинив мені дорогу й хотів спіймати. За це мене повісять. Закон Каліфорнії вимагає довічно ув’язненого повісити, якщо він ударить наглядача в тюрмі, як оце я Серстена. Звісно, розбитий ніс болів у нього лише з півгодини, однак мене за це повісять.

      Слухайте далі! Щодо мене, то цей закон має ще й зворотну силу. Його ж не існувало тоді, коли я вбив професора Гескела, він вийшов уже після того, як мене засудили на довічне ув’язнення. У цьому-то й справа. Довічне ув’язнення підводить мене під закон, якого не існувало, коли мене судили. Мене повісять за образу дією наглядача Серстена. Виходить, тут закон діє зворотною силою, тобто – проти конституції.

      Проте, що важить конституція для конституційних правознавців, коли треба усунути з дороги відомого професора Дерела Стендінга?! І не першого мене. Торік, як відомо з газет, повісили Джейка Опенгаймера саме тут, у Фолсомі, за такий самий злочин, тільки його образа дією була інакша, він не розбивав наглядачеві носа до крові, а ненароком зарізав кухонним ножем одного в’язня.

      Як дивно людське життя переплітається із законами! Я пишу ці рядки в тій самій камері у відділенні для вбивць, де сидів Джейк Опенгаймер, поки його повели та зробили з ним те, що наміряються зробити зі мною.

      Я попередив вас, що мені треба багато про що написати, і я повертаюся до свого оповідання. В’язнична управа дала мені на вибір: або бути бібліотечним старостою й визволитись від джутових майстерень, коли я скажу, де той динаміт, або довічне самотинне ув’язнення, коли не скажу.

      Щоб я добре все обміркував, мене одягли в пекельну сорочку на двадцять чотири СКАЧАТЬ



<p>4</p>

Агорафобія – хворобливий острах перед просторінням.