Різдвяний сюрприз. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у бік барної зали. І тут мене зупинив цокіт каблучків, який прозвучав за спиною.

      Обернувся.

      І знову побачив Червону Шапочку, тільки тепер у лівій руці вона стискала песцевий кожушок, а в правій – сто доларів одним папірцем.

      Вона сором’язливо простягнула мені зелену купюру.

      – Візьміть, – прошепотіла. – Ви ж заробіток через мене втратили!

      Я взяв. А вона тут же побігла в кінець коридору.

      Провівши її поглядом і понюхавши сто баксів – цікаво, хто і куди їй їх засовував? – я все-таки вирішив повернутися до зали. Але, підійшовши до дверного отвору, за яким у сигаретному диму запально звучала музика, зупинився, приголомшений.

      Біля жердини танцювала Ія. Її светр уже лежав на підлозі, а в цю мить, граціозно під музику качаючись по підлозі, вона стягувала з себе джинси. Самотні чоловіки, як спокійні удави, дивилися на неї. І так само деякі з них синхронно підносили до ротів свої сигарети в той час, як інші піднімали зі столу чарки та келихи.

      Ія залишилась у синіх трусиках і «бюстику» такого ж кольору. Танцювала вона гірше за Снігуроньку, але вигляд мала куди свіжіший і привабливіший, аніж перша стриптизерка.

      Вона в танці наблизилася до сивуватого. Зняла «бюстик» і, покрутивши ним над головою, зав’язала його «шаликом» на шиї сивого. Потім сіла йому на коліна, взяла його обличчя в долоні і змусила подивитися на себе уважно. І тут сталося щось дивне. Сивуватий закричав, схопився. Ія впала на столик, зіштовхнувши попільницю та чарку на підлогу.

      – Це ти! Це ти! – кричав сивуватий і розозирався на всі боки, немов шукав шлях для втечі.

      А Ія піднялася над столом і, упершись у груди сивуватого ніжкою, штовхнула його.

      У цей час інший чоловічок, приловчившись, просунув їй під трусики зелену банкноту. Треба було якось «розсмоктувати» цю ситуацію, і я, підбігши, підняв із підлоги її светр і джинси, потім підхопив і Ію. Одягалася вона вже на вулиці. Добре, що навколо нікого не було. Мені ще довелося повернутися до бару за її дублянкою та чобітками. На виході мене зупинили два охоронці. Я простягнув їм зелену сотку, отриману від Червоної Шапочки. Хлопці розступились, і я вискочив на холодну, зимову свободу.

      У машині Ія тремтіла. Чи то від холоду, чи то від нервового перезбудження.

      Ми приїхали до неї, випили чаю і заснули в обнімку.

      – Слухай, а навіщо тобі був потрібен цей сивий стариган? – запитав я її пізнім ранком, коли ми піднялися з ліжка.

      – Щоб повернутися до норми, треба пройти через екстрим, – спокійно відповіла вона.

      – Якщо він – це екстрим, то що таке норма?

      – Норма – це ти, – посміхнулася вона. – До речі, раніше я думала, що ти екстрим.

      Сказала і поцілувала мене в щоку.

      – Але без білосніжного танка у нас з тобою нічого не вийде.

      – У тебе є телефон тієї військової частини, де твій тато був командиром?

      Вона СКАЧАТЬ