Різдвяний сюрприз. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ янголята. У кутку зали під стелею на поличці – ікона Божої Матері, а перед нею – палаюча свічка. Внизу на тумбочці під іконою – величезний радянський телевізор «Горизонт», накритий вишитою скатеркою. У центрі – великий круглий стіл.

      – Проходьте, проходьте, гості різдвяні! – співуче весело заголосили сестри-бабусі.

      Залишивши у передпокої верхній одяг і роззувшись, ми з Мариною пройшли до зали. Дмитро залишився. Із машини він переніс до хати великий рюкзак і тепер розбирався з його вмістом.

      Старша бабуся посадила нас на диван і ввімкнула телевізор, знявши з нього вишиту скатертину.

      – Ви поки що подивіться, а ми тут з Олечкою ще мусимо на кухні закінчити! – сказала вона. – Тільки він у нас старенький, усе в одному кольорі показує.

      Телевізор нагрівався хвилини три. Потім з’явилося зображення. Воно виявилося рожевим і тремтячим. На екрані співав і танцював у своєму кліпі рожевий Майкл Джексон.

      До вітальні зайшов Дмитро.

      – Ну, як вам тут? – запитав він весело.

      – Клас! – відповіла Маринка. – І бабусі чарівні! Де ти їх знайшов?

      – Комерційна таємниця! – посміхнувся Дмитро.

      – Ти в телевізорах розбираєшся? – запитав його я. – Може, покрутити там що-небудь, аби він нормально показував?

      – Уже пробував, – Дмитро махнув рукою. – Тут справа не в телевізорі. Або антена така, або взагалі якісь перешкоди в повітрі… Можу перевести на чорно-біле!

      – Ні, нехай уже краще все буде рожевим! – погодивсь я.

      Знову зайшли бабусі – у кожної в руці по складеній вишитій червоними півниками скатертині. Спочатку вони вдвох накрили стіл важкою скатертиною, потім, поверх неї, другою.

      – А чому дві скатертини? – поцікавилася Маринка.

      – Так має бути, за традицією, – відповіла голосом доброго екскурсовода молодша бабуся Ольга Іванівна. – Нижня скатертина для предків, а верхня – для нас.

      Потім старша бабуся попросила молодшу порахувати, скільки нас.

      – Шестеро, – відповіла молодша.

      І вони розставили навколо столу шість стільців.

      Я перерахував усіх присутніх. Вийшло п’ять. Подумав, що ми чекаємо когось іще. І знову спрямував свій погляд на телевізор. Тепер там співала і танцювала рожева Брітні Спірс. Очі поступово звикали до цього тремтячого рожевого кольору. Виникло таке відчуття, ніби я дивлюся старовинну шоу-хроніку якогось давно минулого століття.

      А бабусі тим часом не поспішаючи накривали на стіл. У центрі столу поклали одна на одну три паски – три круглі хліби з діркою в середині. У цю дірку поставили високу свічку. Потім розставили навпроти кожного стільця тарілки, розклали виделки-ложки.

      – Ти коли-небудь по-справжньому Різдво відзначав? – запитала мене Марина.

      Я похитав головою.

      – Тоді тобі обов’язково сподобається! – сказала вона й усміхнулася.

      А в цей час старша бабуся СКАЧАТЬ