Різдвяний сюрприз. Андрей Курков
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Різдвяний сюрприз - Андрей Курков страница 30
Название: Різдвяний сюрприз
Автор: Андрей Курков
Издательство: OMIKO
Жанр: Современная русская литература
isbn:
isbn:
Дала Кукутісу господиня в дорогу недоїдену ним уночі ковбасу і шматок бринзи зі скибкою хліба.
– Зараз такі гарні нові ноги роблять, – сказала вона наостанок, коли чоловік уже в плащі на порозі стояв. – Я по телевізору бачила! Люди з такими ногами навіть в Олімпіаді беруть участь!
– Я дуже старий для нової ноги, – спокійно відказав на це гість. – Та й до старої звик, вона в мене особлива! Зараз таких уже не роблять!
Ельжбета кивнула. І погоджуючись із мандрівником, і прощаючись з ним одночасно.
Під ногами сніг хрустів. Ішов Кукутіс узбіччям ліворуч від свіжих слідів автомобіля, що проїхав нещодавно. Попереду з’явилася інша дорога, та, з якої він минулого вечора звернув. За нею їхали вантажівки й автобуси. Їхали, в основному, праворуч, у бік Німеччини. Ну а там, навколо Німеччини, й уся інша Європа скупчилася. Праворуч – данці з норвежцями, прямо – голландці, ліворуч – французи з італійцями. Головне до правильної розвилки дістатися!
Розділ 13. Лондон
Три ночі поспіль на вулиці Лондона лягав сніг. Тонким шаром вкривав тротуари та дороги. На дорогах він танув швидше, і вже години до восьмої ранку завдяки машинам і автобусам від нього нічого, крім мокрого асфальту, не залишалося. На тротуарах він затримувався довше, немов хотів показати, з яких будинків і куди виходили люди, котрі залишали на снігу сліди від свого взуття.
Інґрида та Клаудіюс цього ранку вийшли першими з дверей свого підвального помешкання. Першими на сходинках і сліди залишили.
На вечерю їх запросив у гості Марюс, однокласник Клаудіюса, той самий, котрий зустрічав їх у Лондоні на автовокзалі. Але до вечері далеко. Болгарка Таня, у котрої вони винаймали кімнатку, запропонувала Клаудіюсу «теплу» роботу на кілька днів. Але відразу ж попередила, що робота хоч і легка, але відповідальна, що він буде удвох із напарником, за котрим треба стежити, щоб той нічого не взяв.
– А робити що треба? – спитав він врешті-решт нетерпляче.
– Біля багаття сидіти, – відповіла Таня. – Папірці різні спалювати.
Клаудіюс здивувався пропозиції, але п’ятдесят фунтів за день сидіння біля багаття його цілком влаштовували.
Й ось сходили Інґрида та Клаудіюс з самого ранку по свіжому снігу в найближчий міні-маркет, купили дві сім-картки, якими замінили в мобільниках литовські номери на англійські, купили два йогурти та повернулися до себе. Кухня була вільна, й її тіснота виявилася ідеальною для сніданку вдвох. У квартирі було напрочуд тихо. Навіть не вірилося, що за стінами сплять ще дві пари, з якими Інґрида та Клаудіюс наразі навіть не познайомилися.
– Я, як звільнюся, тебе наберу, – пообіцяв Клаудіюс. – Мене сюди назад привезуть.
– А до Марюса на котру годину?
– На восьму!
Над вікном кухоньки заторохкотів мотоцикл. Сходами до дверей в їхню підвальну квартиру спустився чоловік років сорока в чорному комбінезоні зі штучної шкіри. Постукав.
Уже СКАЧАТЬ