Маленькі жінки. II частина. Луиза Мэй Олкотт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдячність? До речі, про подяки, можете заохотити Ханну за порятунок від загибелі вашого весільного пирога. Я побачив, як його вносять до будинку, коли проходив повз, і, якби вона мужньо не виступила на його захист, то неодмінно відхопив би від нього неабиякий шмат, бо пиріг був надзвичайно апетитний на вигляд.

      – Коли ти нарешті виростеш, Лорі? – сказала Мег тоном поважної матері сімейства.

      – Намагаюся щосили, панно, але боюся, що набагато вирости мені вже не вдасться. Майже два метри зросту – це та межа, за яку чоловіки навряд чи зайдуть в наше століття виродження й занепаду, – відповів молодий чоловік, чия голова майже торкалася маленької люстри під стелею. – Вважаю, було б святотатством з’їсти що-небудь у цьому абсолютно новому, бездоганному житлі, але я вмираю від голоду і тому пропоную перейти в іншу будівлю, – додав він тут же.

      – Ми з мамою збираємося почекати Джона. Тут залишилися ще деякі справи, – сказала Мег.

      – А ми з Бет йдемо до Кітті Браянт, щоб взяти ще квітів для завтрашнього дня, – відгукнулася Емі, прилаштовуючи капелюшок на свої непокірні кучері й милуючись відображенням у дзеркалі.

      – Йдемо, Джо, негоже кидати товариша в біді. Я до того виснажений, що мені не дійти до будинку без сторонньої допомоги. Ні-ні, не знімай фартух, він тобі дуже личить, – сказав Лорі, коли Джо знімала з себе і згортала предмет його особливої зацікавленості. Засунувши згорток у містку кишеню своєї сукні, вона запропонувала своєму ослаблому другу спертися на її руку.

      – Послухай, Тедді, я хочу серйозно поговорити з тобою щодо завтрашнього дня, – почала Джо, коли вони вийшли на дорогу. – Ти повинен пообіцяти поводитися добре й не викидати жодних номерів.

      – Жодного не викину!

      – І не говорити нічого смішного, коли всі мають зберігати серйозність.

      – Що ти! Я ніколи не кажу нічого смішного в такі моменти. Це по твоїй частині.

      – І благаю, не дивись на мене під час вінчання. А то я неодмінно почну реготати.

      – Та ти мене й не побачиш! Бо проливатимеш такі рясні сльози, що все навколо застелить густий туман.

      – Я ніколи не плачу… тільки іноді, коли в мене велике горе.

      – Ось, наприклад, коли приятель їде в університет, – вставив Лорі, лукаво засміявшись.

      – Не будь пихатим павичем. Я можу тільки трішки постогнати, щоб скласти дівчаткам компанію.

      – Ну, зрозуміло. Слухай, Джо, а як там дідусь на цьому тижні? Чи не сердитий?

      – Анітрохи. Знову, значить, потрапив у якусь історію і хочеш знати, як він до цього поставиться? – запитала Джо досить різко.

      – Джо, невже ти думаєш, що я міг би прямо подивитися в обличчя твоїй мамі і сказати: «Все в порядку», якби це було не так? – і Лорі закляк на місці, з обуренням дивлячись на неї.

      – Ні, не думаю.

      – Тоді звідки раптом такі підозри? Мені просто потрібні гроші, – сказав Лорі, умиротворений її дружнім тоном.

      – Ти СКАЧАТЬ