Чудесна країна Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ сама ховала кошика в шафу та чіпляла свій плащ на кілочок на вішалці.

      Тіп поспішив виконати наказ, бо боявся старої. Коли в господі стало світло, Момбай веліла йому розпалити вогнище, а сама тим часом сіла до вечері. Коли вогонь розгорівся і весело затріщали дрова, Тіп підійшов до старої й попросив і собі трохи хліба із сиром, але Момбай пропустила його слова повз вуха.

      – Я ж голодний! – мовив Тіп ображено.

      – Незабаром своє отримаєш, – відповіла стара з кам’яним обличчям.

      Її слова Тіпу не сподобалися, бо в них чулася погроза, та він вчасно згадав, що кишені в нього набиті горіхами, отож наколов трохи й поїв, а стара тим часом встала з-за столу, струсила з фартуха крихти й поставила на вогонь чорний казанок. Потім вона відміряла рівні долі молока та оцту й плеснула їх у казанок. Потому дістала кілька торбинок чар-зілля та порошків і один за одним відміряла та підсипала у своє вариво. Час від часу вона брала свічку в руку й підносила її до жовтого папірця, звіряючись із рецептом зілля, яке варила.

      Чим довше Тіп за нею спостерігав, тим більше непокоївся.

      – І для чого ж це? – запитав він.

      – Не для чого, а для кого, – сказала як відрізала Момбай.

      Тіп неспокійно засовався на лавці й утопив погляд у казанок, що саме почав булькати. Далі він перевів погляд на суворе зморшкувате обличчя чаклунки, і йому страх як закортіло опинитися деінде, тільки не в цій напівтемній закіптявленій кухні, де навіть тіні від свічки на стінах наганяли жах. Так у гнітючій тиші, яку порушували лише булькання казанка та потріскування дров у вогні, минула майже година.

      Аж ось Тіп набрався сміливості й перервав мовчанку.

      – То що, ви це готуєте для мене? – запитав він, кивнувши в бік казанка.

      – Атож, – коротко відповіла Момбай.

      – А воно мені не зашкодить? – запідозрив Тіп неладне.

      – Та як сказати… Якщо я нічого не наплутала, – відповіла Момбай, – то ти обернешся на мармурову статую.

      Тіп рукавом витер раптом спітніле чоло.

      – Але я не хочу обертатися на мармурову статую! – заквилив він.

      – А тебе ніхто не питає! – відказала стара, недобре стрельнувши оком у бік хлопця. – Головне, що цього хочу я.

      – А яка тоді буде з мене користь? – заходився відмовляти Тіп. – Тоді ж нíкому буде на вас робити.

      – А Гарбузова Голова навіщо? – відрубала Момбай.

      Тіп знову заквилив.

      – А чом вам не обернути мене на цапа чи хоча б на курча? – запитав він занепокоєно. – Який вам зі статуї пожиток?

      – А ось який, – відповіла Момбай. – Наступної весни я розіб’ю квітник, а посеред клумби поставлю мармурову статую для краси. Сама дивуюся, що це якось не спало мені на думку раніше. Як же ти мені остогид за всі ці роки!

      Від її слів Тіп відчув, що обливається холодним потом, але й далі боявся поворухнутися і лише з дрижаками в колінцях стривожено поглядав на казанок.

      – А може, воно не подіє, СКАЧАТЬ