Дороті та Чарівник у Країні Оз. Лаймен Фрэнк Баум

Чтение книги онлайн.

      Принц, проте, не поспішав з відповіддю.

      – Не зовсім, – мовив він нарешті. – Гадаю, її треба буде зірвати через кілька днів. Я не дуже поспішаю піти у відставку на насіння.

      – Я вас розумію, – кивнув Чарівник.

      – Це, мабуть, найнеприємніше, що є в нашому рослинному житті, – продовжував Принц, зітхнувши. – Перебуваючи в повному розквіті сил, ми змушені поступатися дорогою іншим, нас ховають у землю, щоб ми дали паростки нового життя.

      – Я впевнена, що Принцесу вже пора зривати, – заявила Дороті, уважно розглядаючи чарівну дівчину на кущі. – Більшої краси й уявити собі не можна.

      – Не вигадуйте, – поспішно відгукнувся Принц. – Вона може потерпіти ще кілька днів, а я згоден правити доти, доки не врятую країну від вас, непроханих гостей.

      – Що ви збираєтеся з нами робити? – занепокоївся Зеб.

      – Ще не вирішив остаточно, бо не дозрів новий чаклун. Чарівника, мабуть, залишу при собі. Схоже, він вправний у своєму ремеслі й може бути корисний нам. Всіх інших належить знищити – в той чи той спосіб, причому висаджувати вас я не збираюся: нам тут не потрібні ні коні, ні кішки, ні люди із плоті та крові!

      – Даремно турбуєтеся, – сказала Дороті. – Я впевнена, що з-під землі ми не зможемо прорости.

      – Навіщо ж вам губити моїх друзів? – запитав маленький Чарівник. – Чим вони вам заважають?

      – Їм тут не місце, – відрізав Принц. – Їм взагалі не варто було б перебувати в земних надрах.

      – Ми не прагнули сюди потрапити, ми впали випадково, – сказала Дороті.

      – Це не виправдання, – холодно заявив Принц.

      Діти подивилися один на одного – з тривогою та розгубленістю, Чарівник зітхнув, а Еврика умила мордочку лапкою і промуркотіла собі під ніс:

      – Схоже, що мене не доведеться знищувати спеціально: якщо найближчим часом мені не дадуть поїсти, я й сама помру з голоду і таким чином полегшу їм завдання.

      – Якщо він тебе висадить, то проросте, мабуть, букет із котячих хвостів, – гірко пожартував Чарівник.

      – Не сумуй, Еврико! Може, в райських кущах є рослини, в яких тече молочний сік, – припустив хлопчик.

      – Фі, – пирхнула кішечка, – я й не доторкнулася б до такої гидоти.

      – Не все ж тобі хлебтати молоко, Еврико, – завважила Дороті. – Насититися можна будь-якою їжею.

      – Хто ж мені її дасть? – пробурчало кошеня.

      – Я й сам голодний, – сказав Зеб. – До речі, більше ніхто не помітив в одному з садів полуницю, а в іншому – кілька динь? Місцеві жителі нічого не їдять, тож, може, на зворотному шляху вони дозволять нам зірвати їх?

      – Ви даремно турбуєтеся про їжу, – перервав його Принц. – Через кілька хвилин вас знищать, тож вам не доведеться порушувати наші чудові полуничні кущі. Будьте люб’язні, йдіть за мною. Зараз ви зустрінете свій кінець.

      V. Прибульці зривають Принцесу

      Слова СКАЧАТЬ