Пуаро веде слідство. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      Жінка замовкла.

      – Épatant! – пробурмотів Пуаро. – Поза всяким сумнівом, це щирісінька вигадка. – Він повернувся до Мері Марвелл. – І ви не боїтеся, мадам? Невже вас не мучать погані передчуття? Невже не хвилюєтеся, що коли зведете сіамських близнюків докупи, одразу нізвідки вигулькне китаєць і – hey presto!19 – забере їх назад у Китай?

      Пуаро говорив із усмішкою, але я відчув, яка серйозність бриніла в його голосі.

      – Я не вірю, що діамант леді Ярдлі може красою зрівнятися з моїм, – відказала міс Марвелл. – Зрештою, мені цікаво подивитися й переконатися на власні очі.

      Не знаю, що на це мав сказати Пуаро, бо в ту мить двері розчахнулися, і в кімнату рішуче увійшов вродливий чоловік. Це був справжній романтичний герой, від чорних хвиль пишного волосся до кінчиків модних шкіряних черевиків.

      – Я ж казав, що наздожену тебе, Мері, – видихнув Ґреґорі Рольф. – І от я тут. Ну, і що ж мосьє Пуаро каже про нашу проблемку? Що це якийсь розіграш? Він згоден зі мною?

      Пуаро стримано всміхнувся до знаменитого актора. Кумедно, якими несхожими були ці двоє чоловіків.

      – Розіграш чи не розіграш, містере Рольф, – сухо сказав детектив, – але я порадив мадам, вашій дружині, не брати із собою діамант у гості до Ярдлі у п’ятницю.

      – Цілковито поділяю вашу думку, сер. Я вже казав це Мері. Та ба! Це ж жінка, і хіба вона потерпить, щоб інша мала на собі гарніші коштовності, ніж вона?

      – Не мели дурниць, Ґреґорі! – різко кинула міс Марвелл, але щоки її спалахнули.

      Пуаро стенув плечима.

      – Мадам, я дав вам пораду. Більше нічого не можу зробити. C’est fini20.

      Він вклонився і провів обох гостей до дверей.

      – О la la, – сказав Пуаро сам до себе, вертаючись у крісло. – Histoire des femmes!21 Хороший чоловік, усе зробив правильно. Tout de même22, який невихований. Страшенно.

      Я поділився з Пуаро тим, що згадав про Рольфа, і він закивав на мої слова.

      – Я так і думав. Усе-таки в цій історії криється щось цікаве. З вашого дозволу, mon ami, я піду подихаю свіжим повітрям. Дочекайтеся мого повернення, благаю вас, я не гулятиму довго.

      Я вже був закуняв у кріслі, аж тут у двері постукала пані, в якої ми винаймали квартиру.

      – До мосьє Пуаро прийшла ще одна леді, сер. Я сказала їй, що пан вийшов, але вона каже, що зачекає, бо приїхала здалеку.

      – О, запрошуйте її сюди, місіс Мерчісон. Можливо, я чимось зможу їй допомогти.

      За хвилину відвідувачку провели до мене. Я впізнав її, і мені перехопило подих. Портрет леді Ярдлі не раз траплявся мені на очі у світській хроніці, тому я добре знав це обличчя.

      – Прошу, сідайте, леді Ярдлі, – підсунув я стільця. – Мій друг Пуаро вийшов, але запевнив мене, що невдовзі повернеться.

      Вона СКАЧАТЬ