Доки світло не згасне назавжди. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Прибравши долоню, жінка розвернулася та заговорила до чоловіка рівним, ненапруженим голосом, нібито заспокоювала пацієнта перед уколом:

      – Вони були п’яними та припустилися помилки. Ми не в Середньовіччі живемо, і твоя донька має право вибору. Якщо вона так вирішить, – виразний акцент на «вона», – ми відведемо її до лікаря, який зробить аборт.

      Григір кавкнув, неначе вдавившись кісточкою.

      – Що ти сказала?

      Рута мовчала, намагаючись погамувати тремтіння. Ну навіщо? Навіщо було йому розповідати?

      – Так, вони були п’яні, інакше нічого цього не сталося б. – Аміна дивилася на чоловіка в упор. Рута відчувала, як невимовно він дратує матір, і дивувалася, як їй удається залишатися спокійною. – Григоре, це погана ідея – народжувати дитину, яку зачали напідпитку. Термін невеликий, нічого в тому страшного немає. Їй краще спробувати іншого разу, коли вона міцно стоятиме на ногах, коли усвідомлено хотітиме дитину, коли… – тут Аміна не стрималася, і в голосі задзвеніли металеві нотки: – Хоча б, чорт забирай, буде не під алкоголем!

      Григір її більше не чув.

      – Ти сказала аборт? Який аборт? – забелькотів він. – Ніхто не робитиме аборт, про що це ти? – Чоловік, як звір у клітці, заметався кімнатою та, нестямно трясучи головою, заторохтів: – Ні, ні, ні. Я цього не дозволю. Так не буде. Ти виховала з неї шльондру, та я не дам тобі перетворити її на вбивцю. Чуєш, що я кажу? – голос набрав сили й затвердів. – Моя дочка не стане вбивцею!

      – Григоре…

      Він зупинився і, судомно стискаючи та розтискаючи пальці, гаркнув:

      – НЕ СТАНЕ!

      Аміна завмерла перед донькою, ледь розвівши руки та намагаючись її захистити, проте Рута вихилилася з-за материної спини й випалила:

      – Я тебе ненавиджу!

      Широко розплющені очі проштрикували батька наскрізь. Ні вона, ні мати не винні, що горе виїло його зсередини, неначе паразит. Ні вона, ні мати не заслуговують на страждання через його схильність до затяжних нападів самокатування. Руті кортіло вигукнути ще щось подібне, але вона загрузла в павутинні незрілих, наелектризованих думок, зрештою лише люто виплюнула:

      – Це ти вбивця! – і захлинулася повітрям. Батько пополотнів. – Ти, а не я! Все через тебе!

      Потім розвернулася й побігла геть. Вискакуючи з квартири, Рута спробувала грюкнути дверима, проте занадто сильно приклалася, і двері замість зі стуком зачинитися відлетіли від одвірка й залишилися відчиненими. Аміна почекала, поки затихне відлуння доньчиних кроків, а тоді повільно повернула голову до чоловіка. Григір стояв блідий, мов гіпсова статуя, сам на себе не схожий. Усі зморшки та складки на обличчі обвисли, нібито хтось перетяв нерви, що тримали в тонусі лицьові м’язи. Аміна вийшла в коридор і тихо причинила вхідні двері. Григір провів її пригальмованим поглядом, одначе з місця не зрушив. Так і стовбичив посеред кімнати.

      Лише худорляві груди ходили ходором.

      16

      Рута бігла, не розбираючи дороги. СКАЧАТЬ