Каїн і Авель. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до Владека як до свого власного й енергійно захищала його щоразу, коли Ясьо брався звинувачувати чорта, а не Бога, за присутність дитини в їхній крихітній оселі. Флорентина також піклувалася про Владека, як про свою власну дитину. Вона полюбила його з першої миті, коли лишень поглянула на маля, з більшою силою, яка міцніша від страху, що ніхто й ніколи не захоче побратися з нею, бездарною донькою лісника, і вона не матиме власних дітей. Владек став її дитиною.

      Старший брат, Франек, котрий, власне, й знайшов Владека на галявині, ставився до нього, як до іграшки. Він ніколи не казав, що любив цю тендітну істоту, адже батько йому казав, що діти – це турбота жінки. У будь-якому разі з наступного січня він уже не міг ходити до школи, бо довелося розпочати працю у садибі барона. Троє молодших братів – Стефан, Йозеф і Ян – мало цікавилися Владеком, тоді як залишилася іще одна членкиня сім’ї, Софія, яка була лише на шість місяців старшою і завжди тішилася, що може пригорнути братика. Те, до чого Гелена не була готова, було характером і розумом приймака, на відміну від її власних дітей.

      Ніхто не може не помітити фізичних або інтелектуальних відмінностей. Усі діти Коскєвича були високими й дужими, мали руді кучері й усі, окрім Флорентини, сірі очі. А Владек був опецькуватим і прискіпливим, мав темне волосся та сині очі. Коскєвичі не дуже цікавилися освітою і полишали сільську школу, щойно дозволяли вік чи обставини. Владек же, хоч і став повзати пізніше за інших, міг щебетати вже у півтора року, читати іще до свого третього дня народження, але все ще не міг одягатися самостійно. І хоча навчився писати у п’ять років, він усе ж продовжував мочитися в ліжко. Приймак наповнював відчаєм свого батька і гордістю свою матір. Його перші чотири роки на цій землі запам’яталися головним чином тому, що багато спроб попрощатися з ним він робив через хворобу. Хлопцеві вдалося б це здійснити, якби не стійкі зусилля Гелени та Флорентини. Він босоніж бігав по маленькій дерев’яній хижі, здебільшого вдягнений у свій костюм Арлекіна, надвір або за матір’ю. Коли Флорентина поверталася зі школи, він перемикав усю свою увагу на неї, ніколи не відходячи від дівчинки, поки та не вкладала його в ліжко. У своєму розподілі їжі Флорентина часто приносила в жертву половину своєї частки задля Владека або, якщо він нездужав, то й усю свою порцію. Владек носив одяг, який вона шила для нього, співав пісень, яких вона його навчила, і бавився її іграшками та рідкісними дарунками, які вона робила.

      Позаяк Флорентина більшу частину дня проводила в школі, Владек прагнув ходити туди з нею. Щойно йому це дозволили, він долав усі вісімнадцять верст шляху, минаючи ліси дерев, укритих мохом, до маленької школи в Слонімі, міцно тримаючись за руку сестри, поки вони разом не приходили до воріт навчального закладу.

      На відміну від своїх братів, Владек захопився школою із самого першого дзвоника; для нього це була втеча з крихітного обійстя, яке до цього було всім його світом. Школа також принесла болісне усвідомлення, що росіяни окупували його батьківщину. Він дізнався, що його рідною польською СКАЧАТЬ