.

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свої функції, коли ви починаєте розмірковувати про себе та інших людей. Ця ділянка мозку входить до складу мережі пасивного режиму роботи мозку. Вона активується, коли ми майже нічого не робимо (наприклад, наш стан під час сканування документів)». Говорячи простіше, він підсумував: «Коли ви втрачаєте зовнішній фокус, мережа пасивного режиму роботи мозку активується і ваша увага починає приділятися більш внутрішнім сигналам (наприклад, переймання через щось, що може вас турбувати)».

      Тож упродовж дня ми маємо протидіяти двом групам потенційних відволікань: тим, що надходять із зовнішнього світу: через Інтернет, від колег, непередбачувані ситуації, лаяння керівництва; та тим, що походять із середини: безмовні теревені, які кожен з нас чує лише у своїй голові, що розпорошують наші думки.

За відволікання та концентрацію відповідають різні ділянки мозку

      За нашу пильність, здатність протидіяти відволіканням та за концентрацію відповідають дві різні частини нашого мозку. Інакше кажучи: одна ділянка живить ваш мозок енергією, коли ви навчаєтесь керувати автомобілем та вивчаєте правила дорожнього руху в підручнику, сидячи на лекції в автошколі. І зовсім інша – коли ви опинитеся за кермом на практиці, намагаючись уникнути аварії. Лише за останнє десятиліття дослідження показали, що наша здатність усвідомлено зосереджувати на чомусь свою увагу в мозку зовсім відокремлюється від здатності протидіяти відволікаючим речам, які намагаються захопити нашу увагу.

      Ерл Міллер, нейробіолог з Массачусетського технологічного інституту, який у 2007 році керував дослідженням, результати якого були опубліковані в журналі «Сайнс», став одним з перших учених, які відкрили, що усвідомлена концентрація та мимовільна увага (тобто перемикання уваги на певне відволікання, що потрапило на очі) – не одне й те саме. Вони не керуються тією ж ділянкою мозку. Лорен Неергард у своєму інтерв’ю для «Асошіейтед прес», в якому вона звітувала про дослідження Міллера, яскраво це описала: «Наш мозок звертає увагу на ті чи інші речі чи об’єкти у два способи: “згори вниз”, або ж усвідомлена, цілеспрямована увага (наприклад, коли ви зосереджуєтеся на читанні) та “знизу вгору”, або ж рефлекторна увага на інформацію, що сприймається органами чуття (голосні звуки, яскраві кольори чи загрозливі хижаки). Аналогічно, існують різні рівні порушень уваги. Деяким людям важко сфокусуватися, іншим – відсіювати відволікання».

      Міллер проводив свої дослідження на мавпах, використовуючи безболісні електроди, щоб виявити, як ці дві ключові ділянки мозку взаємодіяли, коли мозок примушували звертати увагу на якісь явища. Спочатку мавп тренували проходити тести з привертання уваги на відеоекранах, а потім змушували по черзі концентруватися на чомусь та справлятися з відволіканнями. Тим часом Міллер і його команда могли виявити, в яких саме ділянках мозку підвищувалася активність залежно від того, що мавпи намагалися зробити. Коли мавпа за власним СКАЧАТЬ