Чому ми кохаємо. Хелен Фишер

Чтение книги онлайн.

      Для китайського поета VIII століття Лі Бо любовні стосунки були болісними.

      У коханні почуття то піднімаються над землею, то прожогом летять униз. Якщо об’єкт кохання оточує закоханого увагою, якщо він або вона регулярно телефонує, пише пристрасні мейли або кличе пообідати, повечеряти чи порозважатися, тоді світ грає барвами. Та якщо об’єкт кохання поводиться байдуже, запізнюється чи взагалі не приходить, не відповідає на мейли, дзвінки або листи чи посилає інші негативні сигнали, закоханий впадає у відчай. Апатичні, пригнічені, такі залицяльники хандрять, допоки не зможуть пояснити собі вчинки об’єкта кохання, заспокоїти своє розтоптане серце та продовжити переслідування.

      Закоханість може викликати різноманітні стрімкі перепади настрою, від веселощів, коли повертається кохання, до тривожності, відчаю чи навіть люті, коли пристрасть ігнорують або відкидають. Як стверджував швейцарський письменник Анрі-Фредерік Ам’єль, «що більше людина кохає, то більше страждає».

      Таміли, народ Південної Індії, навіть мають слово, що позначає цей хворобливий стан. Такі любовні страждання називають маяккам, що перекладається як «інтоксикація, запаморочення, марення».

      Мене не здивувало, що 72 % опитаних чоловіків та 77 % жінок не погодилися з твердженням: «Поведінка ___________ не впливає на моє емоційне самопочуття» (додатки, питання № 41). Але 68 % чоловіків і 56 % жінок підтримали твердження: «Мій емоційний стан залежить від того, як _______ ставиться до мене» (додатки, питання № 37).

      Закохані, як було відомо поету Метью Арнольду, жадають емоційного єднання з коханими28. Без цього вони гостро відчувають свою незавершеність, порожнечу, наче в них відсутня якась важлива частина.

      Ця надмірна потреба в емоційному єднанні, характерна для закоханих, влучно описана в «Бенкеті», оповіді Платона про звану вечерю в Афінах у 416 р. до н. е. На цю святкову вечерю в дім Агафона зійшлися найвидатніші уми класичної Греції. Коли вони напівприлягли на свої ложа, хтось із гостей запропонував розважитися жартівливою дискусією: кожен по черзі описує та уславляє бога кохання.

      Усі погодилися. Флейтистку відпустили. Тоді гості по черзі оспівували бога кохання. Дехто вважав цю надприродну постать «найдревнішим», «найпочеснішим» чи «найнеперебірливішим» з усіх богів. Інші стверджували, що бог кохання – «юний», «чутливий», «могутній» чи «добрий». Усі, окрім Сократа. Він почав похвалу з пригадування своєї бесіди СКАЧАТЬ