Коли Ніцше плакав. Ирвин Ялом

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ самогубство, професоре Ніцше. Чи може самогубство бути вибором?

      Як і раніш, Ніцше говорив твердо й чітко.

      – Кожний сущий на землі – господар своєї смерті й мав би по-своєму розпоряджатися нею. Мабуть, – я тільки припускаю, – є право, за яким ми можемо відібрати життя людині. Але немає права, за яким ми можемо відібрати людині смерть. Це не милосердна допомога. Це жорстокість!

      – Невже самогубство могло б стати вашим вибором? – гнув свою лінію Броєр.

      – Умирати важко. Я завжди вважав, що найбільша нагорода небіжчикам – не вмирати вдруге!

      – Найбільша нагорода небіжчикам – не вмирати вдруге! – схвально кивнув Броєр, сів за стіл і взяв ручку. – Чи можна це записати?

      – Так, звичайно. Але не дозвольте мені стати плагіатором своїх-таки творів. Я ж не зараз придумав цю фразу. Вона вже фігурує в іншій моїй книжці – «Веселій науці».

      Броєр не міг повірити, що випала така удача. За кілька останніх хвилин Ніцше згадав обидві книжки, які подарувала Лу Саломе. Доктор хоча й захопився дискусією й не хотів переривати її в самому розпалі, однак не міг проґавити нагоду позбутися клопоту з цими книжками.

      – Професоре Ніцше, мене зацікавили ваші книжки, що ви згадали. Де можна їх придбати? Може, у віденських книгарнях?

      Почувши це запитання, Ніцше насилу приховав втіху.

      – Мій видавець, отой Шмайцнер у Хемніці, працює не за фахом. Найкраще він пригодився б у міжнародній дипломатії або, можливо, шпигунстві. Він геній інтриг, і мої книжки – це його найбільший секрет. За вісім років він не витратив ані пфеніга на рекламу й не надіслав ні одного примірника рецензентам і книжковим торговцям. Тому ви не знайдете моїх книжок у жодній віденській книгарні. Ба навіть у жодній віденській оселі. Їх продано так мало, що я знаю на ім’я більшість покупців, серед яких досі не було ні одного віденця. Через те вам доведеться зв’язатися безпосередньо з моїм видавцем. Ось його адреса. – Ніцше вийняв із портфеля папірець, чиркнув на ньому кілька рядків і дав Броєрові. – Я міг би написати йому сам, але волію, якщо ви не проти, щоб він дістав листа не від мене, а від вас. Може, замовлення від видатного вченого-медика спонукає його відкрити читачам таємницю існування моїх книжок.

      Вкладаючи папірець у кишеню жилета, Броєр відповів:

      – Сьогодні увечері я надішлю замовлення. Дуже шкода, що не вдасться скоріше купити чи позичити ці книжки. Мене цікавить усе, чим живуть мої пацієнти, зокрема їхня робота й переконання. Тож ваші праці могли б допомогти у вивченні стану вашого здоров’я. Вже й не кажу про задоволення прочитати ці твори й обговорити їх з вами!

      – О, в цьому я можу вам посприяти, – відповів Ніцше. – У моєму багажі є примірники цих книжок. Позичу їх вам. Сьогодні ж, трохи згодом, привезу їх сюди.

      Радий, що хитрощі дали наслідки, Броєр захотів чимось відплатити Ніцше.

      – Присвятити своє життя писанню, вилити свою душу в книжки СКАЧАТЬ