Нам американцы объявляли санкции…. Светлана Замлелова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Нам американцы объявляли санкции… - Светлана Замлелова страница 9

СКАЧАТЬ подгулявшая компания разучивает тут же под руководством самого автора. Любопытно, что вдохновившийся сербской песней, Чубинский сумел придать своему экспромту потрясающее сходство с польским «Маршем Домбровского»! Спустя примерно год, галицкий священник Михайло Вербицкий пишет оригинальную музыку к стихам Чубинского. Так появляется песня, которой впоследствии суждено было стать государственным гимном. Впрочем, история возникновения гимна Украины не так уж интересна и важна. Гораздо более интересны стихи этнографа Чубинского:

      Ще не вмерла Україны ні слава, ні воля,

      Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля.

      Згинуть наші вороги, як роса на сонці,

      Запануєм, браття, ми у своїй сторонці.

      Приспів:

      Душу й тіло ми положим за свою свободу

      І докажем, що ми, браття, козацького роду.

      Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло.

      Гей, гей, пора встати, пора волю добувати.

      Наливайко і Павлюк, і Тарас Трясило

      Із могили нас зовуть на святеє діло.

      Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,

      Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва.

      Гей, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,

      Нащо віддав Україну москалям поганим?

      Щоб вернути ж волю нам – ляжем головами,

      Наречемся України славними синами.

      Наші братчики-слов’яни вже за зброю взялись,

      Не діжде ніхто, щоб ми позаду зостались.

      Поєднаймось разом всі, братчики-слов’яни.

      Хай же гинуть вороги, хай воля настане![1]

      В дальнейшем текст песни претерпел значительные изменения. И в современном варианте от импровизации Чубинского осталось не так уж много:

      Ще не вмерла України і слава, і воля,

      Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

      Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

      Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

      Приспів:

      Душу, тіло ми положим за нашу свободу.

      І покажем, що ми, браття, козацького роду.

      Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону

      В ріднім краю панувати не дамо нікому;

      Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

      Ще у нашій Україні доленька наспіє.

      А завзяття, праця щира свого ще докаже,

      Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

      За Карпати відоб’ється, згомонить степами,

      України слава стане поміж народами.

      Но и сегодня, оставив ругать «москалей поганых», граждане «незалежной» Украины, если верить гимну этого государства, готовы: а) положить или отдать душу за свободу; б) отправиться в кровавый бой за Украину от Сана до Дона.

      Каждое из этих энергичных побуждений вызывает в лучшем случае недоумение, поскольку Сан протекает по территории Польши, Дон – по территории СКАЧАТЬ



<p>1</p>

Стихотворение П.П. Чубинского впервые было опубликовано в журнале «Мета» («Цель»), 1863 г., № 4.