Самотність у Мережі. Януш Вишневский

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мене за півтори години до відправлення першого потягу з двірця ЗОО до Варшави?

      Молодий працівник рецепції відірвав погляд від якихось документів і вдивлявся в нього, не розуміючи.

      – Як це… Півтори години? Якого потягу? Тобто о котрій?

      Він спокійно відповів:

      – Бачите, я сам цього достеменно не знаю. Але ви так зворушливо пишете в рекламі вашого готелю, – він показав кольоровий проспект, що лежав біля його паспорта, – що Меrcure – це не лише безпечний дах над головою під час подорожі. Mercure – це також подорож. Отож зателефонуйте, будь-ласка, на станцію і дізнайтесь, о котрій годині вирушає потяг до Варшави. І збудіть мене точно за дев’яносто хвилин до його відправлення. Я б також був вдячний, якби ви замовили мені таксі. Я хочу виїхати на двірець за годину до відправлення потяга.

      – Так, звичайно, – відповів збентежений працівник рецепції.

      – Чи дозволите, я ще не піду в номер і залишу багаж у рецепції. Я б хотів зараз витратити багато грошей у барі вашого готелю. Ви припильнуєте, щоб мій багаж на той час був у безпеці, правда?

      Не чекаючи на відповідь, він поклав шкіряну торбу з лептопом на валізку і пішов до дверей, з-за яких долинала музика.

      З кулеподібних колонок, прикріплених під стелею заповненого гомоном залу, розливалася спокійна музика. Наталі Коль співала про кохання. Він роздивився. Лише один підвищений стілець біля еліптичного бару був вільний. Коли він туди дістався і побачив наповнений до половини келих, відчув розчарування. Хотів піти, гадаючи, що місце зайняте. Тоді молодик, який сидів на сусідньому стільці, повернувся і сказав англійською:

      – Це місце, на жаль, уже вільне. Якщо маєте бажання, можете тут сісти, – і, дивлячись на нього з усмішкою, додав: – Це добре місце. Бармен підходить сюди дуже часто.

      Він сів і відразу почув запах ніжних парфумів. Lankôme? Biagiotti? Заплющив очі. Мабуть, усе-таки Biagiotti.

      Парфуми здавна захоплювали його. Вони як новина, яку хочеш повідомити. Для цього не потрібно жодної мови. Можна бути глухонімим, можна бути з іншої цивілізації, але однак зрозумієш цю новину. В парфумах є якийсь ірраціональний, таємничий елемент. Channel № 5, L’air du Temps чи Poème – вони як вірш, який носиш на собі. Декотрі так непоправно sexy. Вони змушують озирнутись, навіть прагнути жінку, яка ними користується. Він пам’ятає, як два роки тому відвідував Прадо. У якийсь момент повз нього пройшла жінка в чорному капелюсі, і його оповив містичний запах. Забувши про Ель Греко, Гою та інших, він пішов за тією жінкою. Тепер він подумав, що за жінкою, яка тут хвилину тому сиділа і залишила свій запах, теж хотів би піти.

      Він вихилився й сперся ліктями на барі, щоб привернути увагу бармена, який нібито підходив до цього місця дуже часто. І тоді зауважив візитну картку, що лежала біля келиха. Контур уст був чітко відбитий на білому картоні. Нижня губа виразно ширша, рішучий вигин верхньої. Чудові уста. У Наталії були саме такі. Підніс картку до носа. Немає сумніву – Biagiotti! Вона мусила належати жінці, яка сиділа тут кілька хвилин тому. Він вирішив перевірити це.

      Перевертав картку, коли почув:

      – Вибачте, СКАЧАТЬ