В поисках утраченного счастья, або Магія загубленого селища. Леся Базылева

Чтение книги онлайн.

      – Олекса, может, вы разделите со мной трапезу? – предложил я.

      – Ні, чоловіче, я щойно поїв, у мене он чайок, а ти не соромся, їж.

      Картошка с пылу с жару, квашеная капуста, даже обычный хлеб от голода казались невероятно вкусными. Я ел с таким аппетитом, словно ничего вкуснее в своей жизни не доводилось пробовать.

      Как и было обещано, через пару минут на столе появилось большое блюдо сочного шашлыка с карамельными бочками, посыпанного нарубленным зелёным луком. Шашлык оказался таким мягким, что есть его можно было одними губами.

      – А что это за «знахари» и «ведуны»? – спросил я, пытаясь продолжить разговор.

      – Це, синку, люди, які за своїми надзвичайними, магічними здібностями значно перевищують здібності ворожок і так званих екстрасенсів. Раніше, коли лікарі безсилі були, люди звертались до них по допомогу й таки виліковувались. Дехто їх мольфарами називає, але суть від того не змінюється. Вони лікують людей замовами, освяченою водою, травами та зіллям, які самі збирають у певні дні, а інколи навіть у певні години. Одним здібності передаються у спадщину, інші навчаються. Але справжні мольфари – рідкісне явище, в основному мають знання, а сили потужної не мають. Не знаю, з яких причин, але селище бабці твоєї славилося знаними мольфарами. Може, в землі тій якась особлива енергія була, що сприяла появі на світ дітей із силою Божою! Батько мій мене в дитинстві водив до них, а я в свою чергу своїх дітей возив за потреби. Там і донині живуть декілька мольфарів, але вони вже дуже старі.

      Я был скептиком и не верил ни в целителей, ни в экстрасенсов. Всегда считал их шарлатанами и мошенниками, хорошо владеющими приёмами психологического воздействия, играющими на чувствах людей, но высказывать своё мнение не стал.

      – Не віриш? – усмехнулся Олекса, заметив мой взгляд. – Я і сам би не повірив, якби своїми очима не побачив, що вони виробляють інколи.

      – Но они же и гадости всякие могут делать людям? – поинтересовался я.

      – Ні, то відьми зло всіляке витворяють. Але я вважаю, що кожне зло має своє джерело, воно не народжується на порожньому місці, йому передують певні події, які звичайну людину схиляють до темних сил, відвертаючи від Світла. От якщо спати не хочеш, можу розповісти тобі одне оповідання про відьму з твого села, яка страх на всіх мешканців наводила багато років.

      Несмотря на скептицизм, я с детства любил слушать такие истории. Конечно же, мне была интересна байка Олексы. Устроившись поудобнее, я попросил Марийку принести нам по стаканчику глинтвейна, но Олекса, разгладив свои казацкие усы, скомандовал:

      – Доню, неси медовуху, хай глінтвейн дівчата п’ють.

      Марийка поставила на стол стеклянный графин с жидкостью янтарного цвета и две рюмки. Мы опрокинули по рюмашке. Медовуху ранее пробовать мне не доводилось. Она оказалась весьма приятной на вкус, легко пилась, но, судя по обжигающему эффекту, была довольно крепким СКАЧАТЬ