1793. Никлас Натт-о-Даг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ своїх убитих дружин з сокир чи молотків, ґвалтівники, розбійники, яких засліпила лють і пияцтво. Але тут – щось зовсім інше, таке, чого ні ти, ні я раніше не бачили. Якби я знав когось іншого, кому міг би довірити таку важливу справу – звернувся б до нього. Але немає! А вулицями вільно ходить чудовисько в людській подобі. Труп віднесли до Маріїнської церкви. Зроби це для мене, і більше я тебе ніколи ні про що не проситиму.

      Вінґе глянув у вічі Нурліну, і цього разу вже поліцмейстер не витримав і відвів очі.

3.

      Помившись біля колодязя, у позиченій у родича сорочці Кардель спустився з Кварнберґет і виплюнув у стічний жолоб тютюнову жуйку. За рядочком білих будівель, що ніби висіли в тумані з Гульфіорду, проглядає місто на острові, перед ним острівець Ріддаргольмен, а разом вони утворюють загадкового чорного велетня, що здіймається над Мелареном, лише де-не-де освітленого миготливими вогниками.

      Не встиг Мікель ступити й кількох кроків, як побачив чоловіка зі слідами віспи на обличчі. Той прямував у бік греблі Полхен. На шиї в нього висів на ланцюжку срібний жетон поліцейського.

      – Вибач, ти не знаєш, що з трупом із Фатбурену? Я Кардель, це я витяг його кілька годин тому.

      – А, чув про це. Ти ж пальт? Він зараз у трупарні в церкві Святої Марії. Ох, дідько… Ніколи не бачив нічого огиднішого. У вас була така перша зустріч, що мені й не замакітрилося б ще раз на це дивитися. Ну, ти знаєш, де труп, далі твоя справа. Мені ще треба занести до світанку рапорт у відділок.

      Попрощалися, і Кардель попід пагорбом рушив розкислою глиною вулиці Кварнгренд. Досить скоро він уже стояв під церковними стінами.

      Церква Святої Марії – така ж каліка, як і Кардель. У рік його народження іскра з пекарні розпалила страшну пожежу, що проковтнула й перетворила на попіл двадцять кварталів. Збудована Тессіном дзвіниця тоді провалила гіпсове склепіння церкви. Минуло вже тридцять років відтоді, а на вежі досі немає шпиля.

      По той бік хвіртки – цвинтар. Карделю здалося, що в цій тиші мерці з могил спостерігають за ним. Аж тут тишу порушив якийсь звук. Спершу в темряві він навіть не зрозумів, що то за звук, не добрав, що звук має людську природу. Схоже було на гавкання собаки десь під землею. Аж потім Кардель помітив на стежці, що йшла через церковне подвір’я, якусь фігуру, і збагнув, що то людина кашляє в хустинку.

      Кардель непевно застиг, не знаючи, що робити далі. Незнайомець подолав напад кашлю і повернувся до Мікеля. За спиною чоловіка світилося вікно, і Кардель бачив лише силует, тоді як його освітило повністю.

      Незнайомець заговорив, спершу тихо, майже пошепки, але з кожним словом все гучніше.

      – То це ви знайшли мерця. Кардель.

      Кардель безмовно кивнув, вирішивши спершу подивитися, куди далі поведе ця неочікувана розмова.

      – Поліцейський не зміг мені сказати вашого повного імені. Точно ж не Кардель.

      Мікель поволі стягнув промоклого капелюха з голови й уклонився.

      – Хай СКАЧАТЬ